Передержание под стражей

3 метра в тюремной камере считаются истязанием

Участника вооруженной группировки провели по всем кругам ада досудебного расследования. Он требовал компенсации за ужасные условия в изоляторе и за слишком долгое действие меры пресечения. Однако в Страсбурге оправдали не все его надежды.

Спочатку заявник у справі «Ščensnovičius v. Lithuania» оскаржував обране для нього тримання під вартою. Адже правоохоронні органи обумовили його призначення тим, що підозрюваний ніде не працює та, залишаючись у соціумі, скоюватиме нові злочини. За цим принципом, на думку Антона Щенсновічюса, можна було б запроторити за ґрати всіх безробітних. Утім, здобуті не на його користь докази не залишили сумнівів щодо необхідності обов’язкового взяття заявника під варту.

Згодом, коли строк подовжували місяць за місяцем і він перевалив за півроку, А.Щенсновічюс оскаржував тривале обмеження волі в усіх інстанціях. Але, на його жаль, Верховний суд Литви вирішив, що такий тривалий період часу виправдовувався складністю справи, адже в провадженні фігурувало близько 50 підозрюваних.

Разом з тим протягом усього досудового слідства заявник чекав на ліпшу долю в холодній взимку та спекотній влітку вологій камері, де на кожного припадало не більше ніж 3 м².

Саме в цьому, на думку Європейського суду з прав людини, і полягало порушення приписів ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони катування. Утім, порушення права на свободу (ст.5 конвенції) встановлено не було з огляду на складність справи.

Попри це, у рішенні від 10.07.2018 для заявника передбачили доволі солідну грошову компенсацію за моральні страждання в розмірі €11900.