Конфликт у ворот

Председатель ВСП рассказал, почему к его дому пришли люди в масках. У ССУ есть другое объяснение

Случаи давления на судей хотя и фиксируются, однако редко привлекают внимание общества и СМИ. Исключением стал приход «общественности» к дому председателя Высшего совета правосудия Игоря Бенедисюка, завершившийся стрельбой и открытием уголовных производств. К тому же, по словам председателя Совета, причиной этой ситуации могло стать освобождение конкретных лиц. Правда, в Совете судей на произошедшее смотрят под несколько другим углом.

Розбіжності в поясненнях

Конфлікт між І.Бенедисюком та представниками громадського руху «Традиції і порядок» стався ввечері 17 березня біля будинку на житловому масиві Осокорки в столиці.

Відповідно до офіційної версії більш як 10 осіб у балаклавах напали на голову Ради та його дружину, коли ті приїхали додому. І.Бенедисюк викликав поліцію, але з метою самозахисту був змушений зробити попереджувальний постріл у повітря з особистої зброї. Після цього, як зазначили у військовій прокуратурі, «група осіб відійшла на безпечну для всіх учасників події відстань і напад було припинено». Далі на місце пригоди прибула поліція, яка затримала окремих нападників.

Звісно, версія активістів суттєво відрізнялась. Вони розповіли, що провели низку «антикорупційних заходів», зокрема прийшли до Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції, вимагаючи «посилити тиск та контроль за корупційними суддями». Причиною такої активності стало те, що в об’єднанні нібито отримали інформацію про «злочинні дії» І.Бенедисюка.

Однак на цьому громадське об’єднання не зупинилось. Як зазначили активісти, вони прибули до будинку очільника Ради «з метою отримання коментаря». Навіщо потрібно було одягати балаклави, вони не уточнили. А далі, пояснили учасники пригоди, голова ВРП здійснив на них напад та відкрив вогонь з пістолета в їхній бік.

Що ж стосується «корупційних матеріалів», то в громадському об’єднанні звернули увагу на те, що в іншому помешканні, яке зареєстроване на І.Бенедисюка, живуть чужі люди. Тому очільника Ради запідозрили в тому, що він здає квартиру в оренду. Крім цього, на думку активістів, голова ВРП останніми роками надто часто їздив за кордон.

Інформаційне поле

Звичайно, ситуація, в яку потрапив І.Бенедисюк, викликала значний суспільний резонанс. Не могли оминути її увагою й в суддівських колах.

Зокрема, термінове засідання провела Рада суддів. Щоправда, більшість представників органу самоврядування до Києва не прибули і зв’язались з колегами за допомогою відеоконференцзв’язку. Не прийшов на засідання і сам І.Бенедисюк.

За результатами обговорення РСУ оприлюднила заяву, в якій вказала, що така ситуація «стала черговим підтвердженням цілеспрямованої боротьби деструктивних сил, що прикриваються вимогами часу, суспільства і громадськості, діють як проти судової влади, так і проти Держави Україна в цілому». Очевидно, під «деструктивними силами» тут маються на увазі не тільки конкретна організація, а й чимало осіб, які, називаючи себе «громадськими активістами», регулярно проводять гучні мітинги біля судів та поводяться агресивно стосовно законників.

Так само на особливості відносин громадськості та суддів звернула увагу член ВРП Алла Лесько. «Я не можу з’ясувати для себе, чому слово «активіст» замінило в сучасному житті багато інших професій? Може, така професія приносить дохід? Чому слово «активіст» дозволяє уникнути відповідальності за іноді явно незаконні дії або хоча б належної їх оцінки? А може статися, що «активіст» прийде до кожного, і тоді ніде буде шукати правового захисту», — написала вона на своїй сторінці у Фейсбуку.

На непоодинокі випадки тиску на суддів звернув увагу інший член ВРП Павло Гречківський. За його словами, ще у 2015 р. такі явища, як публічний тиск, дискредитація і цькування окремих суддів, вже була помітні. Так, того року до РСУ надійшло 62 таких звернення, в січні — серпні 2016 р. — ще 60. Згодом відповідно до законодавчих змін ці звернення надіслали до ВРП, і з того часу конституційний орган отримав 75 заяв суддів про втручання в їхню діяльність.

Схоже, для РСУ і членів Ради випадки тиску на законників у різних регіонах та прихід до будинку голови ВРП — кільця одного ланцюжка. А саме — діяльність «громадських активістів», які готові переступати через нові бар’єри.

Не виключено, що для об’єднання «Традиції і порядок» гучна акція була своєрідним піар-ходом, який допоміг заявити про себе. Адже раніше про них мало хто чув, а останнього тижня про них писали на сторінках численних ЗМІ. А представник судової влади — легка жертва, адже багато громадян негативно ставляться до суду, не завжди маючи навіть власний досвід звернення до нього.

Імена названо

Разом з тим під іншим кутом на цю ситуацію подивився сам І.Бенедисюк. За його словами, погрози пов’язані з діяльністю ВРП, а саме — звільненням суддів Інни Отрош, Віктора Татькова, а також відстороненням Артура Ємельянова і наданням згоди на арешт інших суддів.

Тобто з його заяви випливає, що причина конфлікту полягає не в загальній «атмосфері ненависті» до суддівського корпусу, а в конкретних рішеннях. А значить, мають бути й конкретні замовники.

Важко сказати, чи справді І.Бенедисюк вважає, що до ситуації причетні названі ним особи. Чи, можливо, він просто перерахував прізвища одіозних суддів. Однак у будь-якому випадку таке пояснення допомогло йому отримати бали на інформаційному полі. Якщо основним аргументом критиків Ради традиційно є те, що ВРП не демонструє успіхів у «очищенні судової системи», то зі слів І.Бенедисюка випливає, що процеси очищення відбуваються настільки ефективно, що деякі особи готові навіть застосувати фізичний вплив, аби це зупинити.

До того ж таке пояснення надрукували в окремих ЗМІ, а якби І.Бенедисюк говорив про «безіменні» сили, що заважають реформуванню судової системи, такого ефекту, можливо, не було б.

Ексцес виконавців?

Утім, відкидаючи версію про банальне невдоволення активістів-люстраторів надто повільним, на їхній погляд, очищенням судової системи, голова ВРП фактично підтверджує, що результати діяльності колегіального органу не могли викликати такої реакції. Натомість, заявляючи про помсту як основну мету акції та озвучуючи прізвища її ймовірних замовників — представників попереднього складу ВРЮ, він переводить розслідування у більш вигідне для влади русло. Тут і вовки будуть ситі, і вівці цілі.

Однак навряд чи слідчим удасться довести, що адепти праворадикальних поглядів змінили своє ставлення до очищення судової системи й стали на захист тих, для кого ще вчора вимагали «найвищої міри покарання». Швидше їх обурення мали б викликати випадки, коли Рада підтримувала захист служителів Феміди, а не обвинувачення. А серед таких справ, коли ВРП відмовляла у наданні згоди на кримінальне переслідування чи у звільненні за порушення присяги, пригадується одна-дві. І названі І.Бенедисюком прізвища до цих винятків стосунку не мають.

Урешті-решт, аби наважитися на такі дії стосовно однієї з перших (якщо не першої — з нинішнім обсягом повноважень) осіб у судовій системі, необхідно мати певний владний або силовий «дах». Щоб у разі затримання не перебувати довго за ґратами (що, власне, і сталося у цьому випадку). Сумнівно, що таке покровительство можуть забезпечити опальні судді. Тим більше що деякі з учасників інциденту на Осокорках і раніше потрапляли в поле зору спецслужб. І досі виходили сухими з води.

З другого боку, реакція на інцидент глави держави та інших високопосадовців свідчить, що до очільника ВРП у них претензій немає. А слова про намагання псевдоактивістів у такий спосіб зірвати судову реформу рефреном повторюють заяву І.Бенедисюка, яку він озвучив наступного дня після сутички. Хоча така далекоглядна мета активістів є явним перебільшенням ролі особистості в історії.

Які важелі впливу на колегіальний орган має його голова, щоб гальмувати або пришвидшувати процес очищення та перебудови судової влади?! І як наявність чи відсутність на чолі ВРП саме І.Бенедисюка може позначитися на перебігу реформи? Як би не намагалися деякі ЗМІ знайти чорну кішку в темній кімнаті, але після обрання 4-х нових членів Ради навіть тимчасова відсутність голови на засіданнях ВРП не вплине на наявність кворуму.

Якщо і шукати тих, через кого насправді пригальмовує проголошена реформа, то аж ніяк не на вул.Студентській. Адже не ВРП, а парламент дотепер не прийняв усіх необхідних актів щодо правосуддя, які стали частиною Конституції півроку тому. Бо на вул.Банковій не квапляться чи просто не встигають напрацьовувати відповідні законопроекти.

За таких обставин більш імовірним виглядає так званий ексцес виконавця. На якомусь етапі організований піар-протест, що спочатку пройшов під стінами НАБ та НАЗК, вийшов з-під контролю. Можливо, окремі представники громадського руху самовільно відправилися до будинку на Осокорках: «Справа була ввечері, робити було нічого…».

Тепер є чим зайнятися всім учасникам інциденту. Членам руху — давати показання в рамках двох кримінальних проваджень, порушених за ст.296 («Хуліганство») та ст.346 («Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча») Кримінального кодексу. Слідчим — намагатися під час розслідування не відхилитися в підозрах у протилежний від озвученого на верхівці бік і не вийти «не на тих» замовників (у Генеральній прокуратурі, яка вже взяла справу під свій контроль, за цим простежать). ВРП — старанно доводити, що вона не пасе задніх у досягненні проголошених цілей судової реформи. І слова глави держави про підтримку і захист у цій звитязі вочевидь мають додати їм особливого натхнення.

P.S. Коли номер готувався до друку, ситуацію прокоментував головний військовий прокурор Анатолій Матіос. «Напад на І.Бенедисюка та його дружину мав замовний характер. Замовники використовували школярів та студентів, якими, у свою чергу, керували члени радикальних націоналістичних молодіжних організацій», — зазначив він.

За словами А.Матіоса, напад був організований з метою залякування та тиску, що мало завадити переобранню І.Бенедисюка на посаду голови ВРП, а також виконанню його посадових обов’язків у частині розгляду дисциплінарних проваджень щодо більш як 200 суддів. Проте прізвища можливих замовників прокурор не назвав.

ПРЯМА МОВА

Ігор БЕНЕДИСЮК,
голова Вищої ради правосуддя:

— Вчора (17 березня. — Прим. ред.) на мене стався напад, який пов’язую зі своєю професійною діяльністю, з принциповою позицією щодо очищення суддівських лав. Невідомі мені особи в кількості 10—15 чоловік, у балаклавах, із фаєрами погрожували знищенням фізично особисто мені та моїй сім’ї, блокували автомобіль, пошкодили майно.

Вважаю, що погрози знищенням мого майна та мене особисто пов’язані з діяльністю Вищої ради правосуддя в останній період, а саме: звільненням суддів Інни Отрош та Віктора Татькова, відстороненням судді Артура Ємельянова, а також наданням згоди на арешт суддів.

Переконаний, що це спроби певних політичних сил заблокувати роботу ВРП через дискредитацію голови Ради, а також через дискредитацію органу й неможливість продовжити його роботу.