Судья ВАСУ в отставке Михаил Цуркан:

«ВСП может создавать, обеспечивать судьям ощущение защищенности, а не просто защищать»

Кандидаты в Высший совет правосудия рассказали о видении своей функции на должности члена коллегиального органа в мотивировочных письмах. Однако на двух страницах невозможно описать отношение к широкому кругу заданий, решение которых возложено на ВСП. «ЗиБ» имел возможность поставить несколько дополнительных вопросов одному из кандидатов —судье Высшего административного суда в отставке, советнику председателя ВАС Михаилу ЦУРКАНУ.

«Судова влада має бути не тільки незалежною, а й самостійною»

— Михайле Івановичу, чому ви вирішили висунути свою кандидатуру на посаду члена Вищої ради правосуддя?

— Мене до цього спонукали колеги. Спочатку був здивований такою пропозицією.

Я є великим прихильником реформування судової системи, але противником способу, в який воно відбувається. І сьогодні, якщо ВРП не зможе зорганізуватися як колективний орган, котрий буде відстоювати інтереси саме судової влади, а не суддів, це може призвести до краху судової реформи як такої. А зрештою, ускладнить і реформування економіки, політичних процесів.

— Уточніть, будь ласка, що ви маєте на увазі під поняттям «судова влада»? 

— Судді є носіями судової влади. А вона включає в себе набагато більше компонентів, ніж поняття «суддя» і «судочинство». Це підготовка і суддів, і законопроектів щодо діяльності судів і судочинства, це і атестація, навчання…

— Тобто йдеться про судову владу як інститут…

— Як інститут. Це і адвокатура, і прокуратура. У нас в Конституції був розділ, присвячений прокуратурі. Тепер його немає. Прокуратура згадується в розд.VIII Основного Закону «Правосуддя». Однак залишається питання: чи віднесена вона до судової влади?

Також ми не вирішили кардинального питання: до якої з гілок влади відноситься прокуратура? А потрібно визначити: якщо вона належить до виконавчої влади — у неї одні функції, спроможності, механізми діяльності. Якщо до судової — вибачте, це трошки інше.

Те саме і з адвокатурою. Сьогодні в Конституції застережено, що діє адвокатура, якій в майбутньому буде надано право на представництво в суді. Однак і тут залишається безліч запитань.

Все це комплексно можна назвати «судова влада», яка включає окремі підгалузі, якщо ми говоримо про інститут. Це я мав на увазі. Але 5 хвилин (стільки було відведено для доповіді кожному кандидату. — Прим. ред.) та можливість дати кілька відповідей на запитання — цього замало, щоб пояснити всі проблеми. 

За гарної організації ВРП може створювати, забезпечувати суддям відчуття захищеності, а не просто захищати. А з другого боку, при тих повноваженнях, якими наділена зараз Рада, виникає небезпека, що фізично її склад не зможе в повному обсязі використати надані йому механізми для розв’язання тих чи інших завдань. І є дуже велика небезпека, що цим потім скористаються прості клерки і політики, які через певні механізми можуть впливати, крім іншого, на судову систему.

Сьогодні у ВРП надмірні повноваження, але вона колись поділиться ними. Судова влада має бути не тільки незалежною, а й самостійною. Самостійність — це здатність самовідтворюватися, це різні речі.

«Є безліч можливостей спростити і зробити більш ефективною роботу ВРП»

— Якщо ви пройдете до ВРП, як будете реалізовувати все задумане?

— Треба завершити з Верховним Судом і зупинитися. А далі почати реформу не з апеляції, а зі змін основи. Треба зміцнювати основу — суди першої інстанції.

Як би ми (судді вищих інстанцій. — Прим. ред.) не скаржились, що маємо багато справ, але у нас хоч умови більш-менш нормальні. Сьогодні в деяких районних судах судді під мантію кожуха одягають, бо не можуть працювати, так холодно. Не кажучи вже про людей, які приходять до суду. Якщо ми не зміцнимо основи — не буде порядку. Це перше…

— Ви сказали про фінансові проблеми першої ланки і кадрові питання. Яким чином ВРП має їх розв’язувати?

— Сьогодні відповідно до чинного закону саме у ВРП зосереджені фінансові та кадрові питання, Рада зараз опікується навчанням суддів або навіть юристів.

Якби я туди потрапив, своїм першочерговим завданням бачив би утворення ВС. І порушення питання про те, щоб трохи поділитися повноваженнями.

— Якими і з ким?

— Все-таки має бути повернуто деякі повноваження Раді суддів.

— Наприклад?

— Зокрема, формування бюджетних запитів та інше. Не виключаю, що доцільно було б якщо не повернути деякі повноваження Вищій кваліфікаційній комісії суддів, то хоча б в округах створити дисциплінарні колегії або палати, які розглядали б дрібні справи на місцях.

У нас був такий досвід: існували дисциплінарні колегії, дисциплінарні палати, потім були кваліфікаційно-дисциплінарні комісії. Яка буде назва — не має значення. Головне — суть.

Людині, вибачте, нахамили в суді. Вона має право оскаржити таку поведінку. Може, суддя спересердя, перевтомлений, тому неправильно зробив. Обов’язково його тягнути до Києва, тримати в напруженні три, а то й більше років, щоб сказати: «Який ти нехороший?!» А може, достатньо, аби на місцях такі дрібні справи вирішували дисциплінарні колегії?

Є безліч можливостей спростити і зробити більш ефективною роботу саме верхівки — ВРП. Адже вона займається серйозними питаннями: дає згоду на взяття суддів під варту. Сьогодні побили суддю (правоохоронці оділи кайданки на суддю Солом’янського районного суду м.Києва Вікторію Кицюк нібито через порушення нею правил дорожнього руху. — Прим. ред.). Навіть якщо вона щось порушила, та це ж суддя, вона недоторканна!

«Немає нічого простішого, як сказати правду і пояснити свою позицію»

— До речі, ВРП, крім іншого, має займатися захистом суддів. Якою ви бачите реалізацію цих повноважень?

— Якщо над суддею висить загроза притягнення до відповідальності за 50 правопорушень, то має бути відповідний механізм захисту.

Перш за все захист тут — це поведінка самого судді й дотримання ним закону. Але якщо підемо на повідку в суспільної вимоги про безумовне і термінове покарання суддів за будь-яких умов, то перетворимо ситуацію на таку, коли кожний дільничний інспектор буде притягувати суддю до відповідальності.

— Як на практиці Рада може захищати суддів, окрім того, що не давати згоди на затримання, коли для цього немає законних підстав?

— Своїми рішеннями, висновками, відкритістю. Обґрунтованими коментарями, чому вона не дає згоди на затримання. Треба у відмові не просто зазначати, що не знайдено підстав, а відкрито говорити. Немає нічого простішого, як сказати правду і пояснити свою позицію.

Крім того, ВРП наділяється функцією надавати консультативний висновок щодо законопроектів, які стосуються судової системи. І такий висновок є обов’язковим до розгляду.

Це дуже важливо. Суди позбавлені функції законодавчої ініціативи, і це правильно. Законотворення — політичний процес, і нам там робити нічого. Але спілкуватися із законодавцем потрібно. І в нас був такий досвід. Інколи законотворці не можуть зрозуміти позицію в теорії, й їм треба на пальцях показувати, що це має бути саме так.

Сьогодні немає таких контактів. І тому приймаються закони, в яких відверті ляпи. Наприклад: закінчення повноважень судді тягне за собою припинення з ним трудових відносин у суді, де він перебуває. Та не перебуває він у суді в трудових відносинах. Він перебуває в службових відносинах з державою, а в суді його робоче місце, де оформляється наказ.