Європейські політики затіяли гру в одні ворота — проти української Феміди
З наближенням фінальної частини європейської футбольної першості розпалюються не стільки спортивні, скільки політичні пристрасті. Кожен політик — як український, так і європейський — намагається заробити на цій події свої дивіденди. Адже після олімпіад у Москві та Лос-Анджелесі жоден спортивний чемпіонат не викликав такого ажіотажу, як Євро-2012.
Парад протестів, який ще на початку року відкрила й продовжує очолювати канцлер ФРН Ангела Меркель, в останні тижні поповнився новими учасниками. Не обмежуючись заявами про політичну ситуацію в нашій країні та турботою про здоров’я окремих ув’язнених, політичні лідери держав, чиї команди пробилися до фінальної частини Євро-2012, погрожують бойкотувати матчі, які пройдуть в Україні. І ненав’язливо пропонують власні послуги в проведенні чемпіонату у своїх країнах.
Італія, Іспанія, Польща... Остання вустами лідера опозиційної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського висловилася за перенесення фінального матчу з Києва до Варшави.
Виявилося, що у ХХI ст. спорт перетворюється не тільки на бізнес, але, як і в період холодної війни, стає інструментом політичного тиску. Причому тиску не стільки на владу в цілому, скільки на її основу — судову систему. Адже, по суті, без її рішення змін у долі Юлії Тимошенко не передбачається. А заочні оцінки про «неймовірні тортури», яким нібито піддається у виправній колонії в Качанівці екс-прем’єр, нагадують вислів за принципом «Пастернака не читав, але засуджую».
При цьому Європа мовчазно благословила розгін у Москві акції незгодних з третьою «коронацією» Володимира Путіна. Не обурювалась і з приводу судового процесу над колишнім прем’єром Ісландії Гейром Горді, якого звинувачували в непротидії фінансовій кризі, що підірвала банківську систему країни (див. стр.15. — Прим. ред.). Або з приводу вироків міністрові спорту в уряді того ж Я.Качинського за причетність до корупції в польському професійному футболі.
І лише на вісті з Качанівки європейські політики готові реагувати як за помахом диригентської палички. Нинішній президент Польщі Броніслав Коморовський навіть закликав Україну внести зміни до Кримінального кодексу, щоби звільнити будь-якого політика від відповідальності за рішення, прийняті за час перебування при владі. Хоча чудово розуміє: запропонуй він подібну норму польському Сейму, його виборці не зрозуміли б такої індульгенції. Врешті-решт, політик у демократичній державі тим і відрізняється від королеви, яка поза підозрою, що отримує владу не від Всевишнього, а від народу. І відповідати повинен нарівні зі своїми співвітчизниками.
Навряд чи і в Україні погодяться на подібну індульгенцію. Хто знає, кого завтра піднесе на владний Олімп народна любов. І якщо діятиме подібна норма, можна без страху й докору здійснювати переділ власності, укладати невигідні для країни угоди, аж до передання частини території в оренду іншим державам. І все це можна буде назвати «політичним рішенням»?
Куди логічніше було б скористатися досвідом тієї ж Ісландії та створити спеціальний суд для розгляду справ щодо урядовців. Можливо, тоді його рішення сприйматимуться більш зважено як усередині країни, так і за її межами.
Також варто було б допомогти вирішити проблему умов тримання українських в’язнів. Адже сьогодні за гратами перебувають тисячі жінок із запущеними хворобами. Чом би не запропонувати Німеччині, Росії або Швейцарії прийняти всіх їх на лікування, а не обмежуватися станом здоров’я однієї Ю.Тимошенко? Та й умови тримання екс-прем’єра — мрія для багатьох ув’язнених: і «єврокамера», і телевізор, і лікарі.
Що стосується закликів європейських лідерів бойкотувати Євро-2012, то українські вболівальники, як свідчать різні спортивні форуми, сприймають цей демарш куди спокійніше, ніж влада. «Кого хочуть принизити? Нас, весь наш народ, нашу країну?» — такими риторичними запитаннями відреагував на заяви Заходу Прем’єр Микола Азаров.
Ні, своєю неповагою до спортивного свята європейські лідери можуть принизити хіба що свої ж команди, які позбудуться підтримки в боротьбі за почесний трофей. А перемогти повинен все одно спорт, щоб політики згодом не захотіли вибирати ще й «гідних» чемпіонів.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.86 МБ)
Затіявши гру в «політичний» футбол, А.Меркель позбавила себе можливості повболівати за свою збірну.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!