Коли держава може відмовити у виконанні європейського ордеру на арешт — рішення Суду ЄС

Судовий орган може тимчасово відкласти видачу запитуваної особи за умови, що є серйозні підстави вважати, що виконання ордера на арешт явно загрожує здоров'ю цієї особи, наприклад, через тимчасову хворобу.

На це звернув увагу Велика палата Суду Європейського Союзу в рішенні від 18.04.2023 у справі C-699/21, інформує «Закон і Бізнес».

У 2019 році хорватський суд видав європейський ордер на арешт E.D.L., який проживає в Італії, з метою здійснення кримінального переслідування.

Під час виконання цього ордера апеляційний суд  Мілану постановив, що E.D.L. має бути оцінений психіатром. Висновок останнього засвідчив, що він страждає на психотичний розлад, який вимагав лікування, що зробило його непридатним для перебування у в’язниці. З цих підстав апеляційний суд постановив, що виконання європейського ордера на арешт перерве лікування E.D.L. і призведе до погіршення загального стану його здоров’я або навіть підвищення ризику самогубства.

Утім, положення італійського законодавства, що імплементує Рамкове рішення Ради 2002/584/JHA від 13.06.2002 про європейський ордер на арешт (зі змінами, внесеними Рамковим рішенням Ради 2009/299/JHA від 26.02.2009), не містить жодних положень про те, що в передачі запитуваної особи може бути відмовлено з таких причин як здоров’я. Тож суд висловив сумніви щодо конституційності цих національних положень, тому справу було передано на розгляд Конституційного суду Італії.

Останній дійшов думки, що ситуація серйозної загрози здоров’ю відповідної особи внаслідок хронічних захворювань потенційно невизначеної тривалості, не є однією з підстав для відмови у виконанні європейського ордеру на арешт, передбаченого Рамковим рішенням 2002/584. Але вирішив подати запит про роз’яснення до Суду ЄС, як інтерпретувати це рамкове рішення в такій ситуації.

Суд ЄС зауважив, що, беручи до уваги принцип взаємної довіри, який лежить в основі сфери свободи, безпеки та правосуддя, існує презумпція, що догляд та ставлення у державах-учасницях, що надаються з метою лікування, серед іншого, таких захворювань, будуть адекватними, у тому числі й у в’язниці.

Однак, якщо виконуючий судовий орган, у світлі наявних у нього об’єктивних матеріалів, має вагомі та встановлені підстави вважати, що видача особи, яка є тяжкохворою, наразить її на реальний ризик значного скорочення очікуваної тривалості життя або нa швидке, значне та незворотне погіршення стану його або її здоров'я, цей орган повинен тимчасово відкласти передачу.

Отже, за виняткових обставин, виконуючий судовий орган може дійти висновку, по-перше, що існують вагомі та встановлені підстави вважати, що якщо особу буде передано запитуючій державі-учасниці, запитувана особа підлягатиме ризику завдання серйозної шкоди здоров’ю і, по-друге, що цей ризик не можна виключити протягом розумного терміну. За таких обставин виконуючий судовий орган повинен, згідно зі ст.1(3) Рамкового рішення 2002/584, у світлі ст.4 Хартії, відмовити у виконанні європейського ордера на арешт.

Це рішення включено в огляд практики Суду ЄС, який підготував Верховний Суд на основі матеріалах бюлетенів цього Суду, що містять описи ключових рішень.

Зокрема, в цей огляд включені позиції Суду ЄС стосовно:

захисту персональних даних;

прикордонного контролю та міграційної політики;

судової співпраці у кримінальних справах;

визнання та виконання рішень із сімейних відносин;

свободи надання послуг та свободи заснування.

Закон і Бізнес