Заступник голови комітету АПУ В. Сердюк

«Усі демократичні принципи можуть бути знівельовані гонитвою за позитивною статистикою»

Партнер адвокатського об’єднання «АКТІО» Віталій СЕРДЮК очолював робочу групу з реформування кримінального судочинства, створену Асоціацією правників України, — свого роду альтернативу аналогічній групі при Президентові. За наслідками обговорення адвокатським співтовариством було запропоновано внести 90 правок до проекту КПК, але, за словами В.Сердюка, більшість із них не були враховані. Віталій Анатолійович сподівається, що до другого читання їм удасться переконати парламентарів і всіх зацікавлених у реформах у тому, що запропоновані ними доповнення життєво необхідні. А взагалі, найголовніше, на його думку, — змінити правосвідомість нашого суспільства, яке було сформовано в тоталітарних умовах. І новий КПК повинен у цьому допомогти. Про це В.Сердюк розповів у інтерв’ю «ЗіБ».

«Ухвалення нового КПК — це саме по собі величезний прогрес»

 — Віталію Анатолійовичу, недавно відбувся круглий стіл, на якому представили проект нового КПК, підготовлений робочою групою при Президентові. Більшість відгуків — і західних експертів, і українських фахівців — були позитивними, хоча під час обговорення й виникло кілька спірних моментів. На вашу думку, в чому головне досягнення цього проекту і які недоліки, як юрист-практик, ви б відзначили?

— Ухвалення нового кодексу — це саме по собі величезний прогрес. Можна відзначити безліч позитивних новел. Немає потреби нагадувати, що чинний кодекс був прийнятий у 1960 ро­ці і він, безумовно, застарів. І звіти правоохоронних організацій, і публікації в ЗМІ говорять про те, що добитися правди людині, яка потрапила в поле зору репресивної машини, дуже важко.

Були величезні надії на те, що новий КПК виправить ситуацію. Але повністю вони все-таки не виправдалися. Виникало відчуття, що держава не зовсім зацікавлена в збиранні думок юристів-практиків.

— Але, наскільки я знаю, до робочої групи при Президентові входили й судді, і прокурори, й учені, й адвокати.

— Під час формування робочої групи адвокати до неї включені не були. Дійсно, до неї ввійшло дуже широке коло фахівців — судді, прокурори, керівники Адміністрації Президента, народні депутати, директори наукових інститутів, навіть голова Служби зовнішньої розвідки і радники з правових питань Держдепартаменту США. Проте в цьому великому списку не виявилося жодного адвоката. У зв’язку із цим Асоціація правників України звернулася до міністра юстиції, якого призначено куратором цієї групи, з проханням включити представників адвокатури. Ми пропонували кандидатури Євгена Солодка та Сергія Кононова. Проте прийшла відповідь, що група вже сформована. Тільки після подання позову Мін’юст погодився та включив до складу групи представника адвокатури — голову ВККА Володимира Висоцького.

Причому під час розгляду позову Мін’юст не хотів його визнавати, намагався зачепитися за процесуальні моменти. Питали, наприклад: «А в чому порушені особисто ваші права через те, що в групі немає представника адвокатури?»

У цілому робоча група асоціації за наслідками обговорення внесла 90 правок до проекту КПК, але більшість із них не були враховані.

— Не могли б ви назвати найпринциповіші, на ваш погляд, моменти, які не були враховані?

— Передусім адвокатура сподівалася на те, що буде усунено інститут тортур, який існує в кримінальному судочинстві споконвіку. Той, хто бере участь у кримінальному процесі, наведе сотні випадків, коли доказова база в райвідділах формується не в результаті грамотної оперативно-розшукової, слідчої діяльності, а за допомогою психологічного пресингу або навіть фізичного насильства. Міліціонерові набагато легше вибити свідчення, ніж проводити реальну оперативно-слідчу роботу, тому що інститут оскарження незаконних дій оперативних служб, слідства та їх фіксування дуже недосконалий. До того ж визнання з часів Андрія Вишинського й понині є в нас «царицею доказів». Ці два чинники є живильним грунтом для існування незаконних методів ведення слідства.

Були надії, що новий кодекс під корінь підрубає цю проблему. Вони не зовсім виправдалися. Безумовно, ухвалення нового КПК — це величезний крок уперед. Проект більш деталізовано регламентує кримінальний процес. Дуже багато позитивних моментів, про які говорять усі. Але механізму, який би допоміг викоренити наявний стан речей, у ньому не закладено.

— У чому ж, на вашу думку, недопрацювання?

— У тому, що не достатньо деталізований порядок затримання особи. Так, є положення про те, що слідчий зобов’язаний негайно повідомити родичів або адвокатів про затримання. Проте пригадується реальний випадок, коли один із затриманих попросив реалізувати це право, після чого отримав від оперативного співробітника удар у вухо зі словами: «Хочеш ще дзвонити? Надивився американських фільмів?!»

Це, на жаль, поширена практика. Наша робоча група пропонувала детально регламентувати порядок фіксації повідомлення адвоката й родичів, розписавши, який протокол складається, хто бере участь у його складанні, яким чином відбувається повідомлення, на який номер дзвонили, а за відсутності відповіді зобов’язати слідчих зробити повторний дзвінок, направити телеграму. Нині як усе відбувається в райвідділі? Припустимо, міліціонери все ж таки дзвонять родичам, але, якщо ніхто не бере слухавку, оперативник говорить: «Все, ми подзвонили, у тебе нікого немає вдома, так що давай працювати». І фактично людина залишається з репресивною машиною сам на сам.

Ми також пропонували, щоб було введено положення, за яким відмова затриманого від адвоката повинна відбуватися виключно в присутності останнього. Так, у проекті дуже грамотно прописані положення про адвокатів, урахована практика Європейського суду з прав людини. Але той, хто знайомий з нашою реальністю, знає: якщо до людини застосовуються незаконні методи ведення слідства, вони насамперед спрямовані на те, щоб примусити її підписати протокол про відмову від адвоката. Згодом довести, що людина зробила це під тиском, дуже складно.

Викликає деякий подив, що окрема стаття про права адвоката з проекту КПК була взагалі виключена.

 «Є надія, що позитивні зміни, закладені в проекті, на практиці зупинять каральну машину»

 — Практично всі експерти, зокрема західні, стверджують, що в кримінальному процесі з’являється реальна змагальність, права захисту й обвинувачення, наприклад у збиранні доказів, вирівнюються.

— Так, у проекті КПК багато позитивних моментів, наприклад, сторони на остаточному етапі зобов’язані надавати один одному матеріали справи. Хоча адвокат усе-таки обмежений у збиранні доказів. У нього є право опитувати людей, збирати дані, витребувати матеріали, направляти запити, але механізму притягнення до відповідальності особи, яка не надала інформації за запитом адвоката, на жаль, немає.

Законодавство в цій сфері дуже суперечливе: закон «Про доступ до публічної інформації» — у конфлікті із законом «Про адвокатуру». Щоб зібрати ті важливі крупиці інформації, які могли б допомогти людині, потрібні колосальні зусилля, і вони не завжди приводять до результату. У кодексі задекларовано право на збирання такої інформації, але випущений з уваги механізм притягання до відповідальності осіб, котрі її не надали.

Ми також уважаємо, що докази, зібрані адвокатом, слідчий зобов’язаний залучати до матеріалів справи й досліджувати нарівні з усіма іншими. На практиці ж останній пише всього одну фразу: докази, зібрані адвокатом, не мають значення для справи і він не визнає їх допустимими.

— Тобто ви вважаєте, що після ухвалення нового кодексу слідчий, прокурор усе одно залишаться ключовими фігурами в кримінальному процесі?

— Безумовно. Якщо говорити в цілому, кодекс не забезпечить принципу рівності сторін обвинувачення й захисту.

Одне із зауважень робочої групи асоціації все-таки було взято до уваги. Обговорюваний проект закріплював відсутність у сторони захисту права ознайомитися з окремою думкою судді. Це мали право зробити тільки слідчий, прокурор, судді вищої ланки. На щастя, ця поправка була врахована.

— Новий КПК вводить кілька нових запобіжних заходів, таких як домашній арешт, особиста порука, при цьому тримання під вартою називається «винятковим запобіжним заходом». Наскільки ймовірно, що злочинці почнуть користуватися демократизацією кримінального процесу й переховуватися від правосуддя?

— Розширення запобіжних заходів — це, звичайно ж, плюс. Так, з’являються домашній арешт, особиста порука, розширено можливості використання застави. Суд відмовляє в застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, якщо прокурор не доведе необхідності її застосування. Але той, хто був у судах і бачив, як розглядаються матеріали про визначення запобіжного заходу, знає, що процедура доведення зазвичай зведена до мінімуму. Слідчий або прокурор без будь-яких доказів говорить: у нас є підозри, що людина зможе переховуватися від слідства. І тільки на підставі цього твердження підсудного відправляють за грати.

У новому проекті мовиться, що підставою взяття під варту можуть слугувати ризики, які дають достатні підстави слідчому вважати, що обвинувачений може ухилитися від слідства. Тобто мова йде не про наявність достатніх доказів, а про наявність суб’єктивних уявлень у слідчого. Одна ця фраза міняє все докорінно.

— Сподіваймося, що новий КПК змінить ситуацію і людей братимуть під варту рідше. Який із запропонованих альтернативних запобіжних заходів, на вашу думку, найпрогресивніший?

— Сподіватимемося, що практика піде європейським шляхом узяття обвинувачених під домашній арешт. Але для цього потрібні достатньо серйозні бюджетні вливання.

У США, скажімо, на руку або ногу людини надівають спеціальний пристрій, і, як тільки людина виходить на вулицю, у поліції миттєво спрацьовує сигналізація. Найпрогресивніші запобіжні заходи, які повинні застосовуватися в разі скоєння нетяжких злочинів, це, безумовно, домашній арешт, застава, особиста порука.

Те, що тепер коїться в СІЗО, важко уявити: камера розрахована на 40 чоловік, а в ній сидить 60. Це, підкреслю, люди, які за всіма законами вважаються невинуватими, чия провина ще не доведена. І вони можуть довго сидіти в СІЗО в нелюдських умовах: повітря немає, харчування спровокує появу виразки шлунку навіть у здорових людей, туберкульоз, антисанітарія. Часто людей садять для того, щоб вибити з них показання: хочеш на волю — підписуй протокол про зізнання. А скільки людей умирало в ізоляторах через відсутність меддопомоги! І це при тому, що навіть лікарі й керівництво СІЗО говорять: людей потрібно везти в лікарню, а слідчий або суд не ухвалюють такого рішення.

У цілому ж є надія, що ті позитивні зміни, які закладені в проекті, на практиці зупинять каральну машину.

 «Сьогодні оскаржити дії слідчого та притягнути його до відповідальності дуже складно»

 — На вашу думку, яким чином повинна бути виписана процедура оскарження дій суду та слідчого?

— Поставлю запитання: чому в нас стільки негативних тенденцій у кримінальному процесі? Тому що сьогодні оскаржити дії слідчого та притягнути його до відповідальності за порушення прав людини: незаконні затримання, методи ведення слідства, вилучення особистих речей — дуже складно. Порядок оскарження не деталізований та звужений — суто прокуророві. Останній, як особа, зацікавлена в швидкому направленні справи до суду і в позитивній статистиці розкриваності злочинів, не реагує адекватно на скарги адвокатів. Новий проект звужує право на оскарження дій слідчого суто до 8 випадків із сотень можливих.

Правда, є й позитивний момент: з’являється пункт про оскарження рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій. Але що робити в інших випадках: у разі незаконного призначення заходів оперативно-розшукового характеру, незаконного ведення слідства, проникнення в приміщення, вилучення майна? Новий кодекс говорить: усі інші скарги будуть предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді. Тобто після того, як слідство вже закінчиться. При цьому кожен з бізнесменів відчув на собі ситуацію, коли правоохоронці з’являються в офіс із постановою про вилучення документів щодо відносин з фірмою «А.», а вилучають усі без винятку документи, всі носії інформації, заарештовують кошти і т.д. І всі знають, що ефективно оскаржити дії слідства сьогодні не можна. Це породжує безкарність і беззаконня.

— Тим часом новий КПК вводить поняття слідчого судді, який і повинен стояти на захисті прав громадян. У чому, по-вашому, перевага цього інституту?

— Так, це величезний плюс. Одначе, скажімо, оскаржити дії слідчого судді або рішення суду в процесі складно: фактично сторона захисту позбавлена будь-яких важелів впливу. Неможливо, скажімо, домогтися відведення упередженого судді.

Наведу приклад, може, він зацікавить політиків. У Юлії Тимошенко в період її правління були всі можливості ініціювати ухвалення такого КПК, який не дозволяв би слідству зловживати правами або вести розслідування тільки в ключі обвинувачення. Вона цього не зробила. У результаті ми бачили, що під час слухання її справи клопотання адвокатів часто ігнорувалися, суд відмовляв їм у всіх проханнях. Інших можливостей вплинути в такому разі на суд, окрім як кричати з трибун і тупотіти ногами, в адвокатів немає.

 «Хочеться вірити, що виправдувальних вироків буде більше»

 — Чи є механізми, які стимулювали б суддів виносити виправдувальні вироки, яких зараз дуже мало?

— Так, статистика виправдувальних вироків на території України — 0,2—0,36%. Навіть у радянські часи, в 1930-их роках, було до 30% виправдувальних вироків.

Чому це відбувається? Річ у тому, що в нас на 100 суддів, які винесли виправдувальні вироки, — 100 дисциплінарних проваджень. Маємо дуже сильний тиск апарату. Згадується суддя одного з районних судів (зараз він працює в апеляційному суді), котрий виправдав хлопчика, обвинуваченого в згвалтуванні та вбивстві матері. Знайти реального вбивцю складно, ось і взяли сина, кілька днів били, катували, потім відкриту на основі цих зізнань справу направили в суд. Суддя виправдав хлопчика, так потім весь рік на засіданнях, колегіях цього суддю соромили.

Хочеться вірити, що ситуація зміниться, і виправдувальних вироків буде більше.

Ще один ключовий момент: у кодексі є нововведення, що стосується негласних методів збору інформації, як-от: проникнення в житло, негласного слідчого експерименту, втручання в приватне спілкування, аудіо-, відеоконтроль людини і т.д. Право на ведення цих слідчих дій дає можливість органам слідства, залишаючись неконтрольованими, порушувати всі права на особисте життя, приватне спілкування і т.д. Так, преамбулу виписано добре: ніхто не має права проникати без рішення слідчого судді в приватне житло і т.д. Так, слідчий повинен мати таке право, якщо в нього є підозри, що громадянин займається незаконною діяльністю. Але як застрахуватися від такої ситуації, коли негласно в твою квартиру зайде слідча група й принесе з собою докази, які тебе компрометують: дискети, пакет з героїном і т.д.?

— Ви вважаєте, слідчий суддя не застрахує від такої ситуації?

— Ні. Тому що слідчий суддя дає дозвіл на проникнення в житло. А як здійснюється контроль за цим проникненням, що оперативники там робитимуть — невідомо.

— Як ви ставитися до таких новацій у КПК як відміна стадії порушення кримінальної справи, інституту судових доручень. Які новели ви б відзначили як позитивні?

— З позитиву — те, що був відмінений інститут порушення кримінальної справи. Те, що вводиться така стадія контролю над процесом, як участь слідчого судді, тобто наявність додаткової стадії саме судового контро­лю, яка до цього була відсутньою. Наявність всіх передбачених міжнародними конвенціями декларативних положень.

Можна тільки вітати встановлення чітких строків ведення слідства й тримання особи під вартою під час досудового слідства. Зменшено строки провадження у справах. Але залишається питання: а скільки чоловік може перебувати під вартою під час судового слідства?

 «Хай краще вийдуть на волю п’ять винних, ніж буде ув’язнено одного невинного»

 — Новий КПК планує введення суду присяжних, праобразом якого є суд шефенів, що існує у Франції, Німеччині та інших європейських країнах. На відміну від американських присяжних, шефени беруть участь у судовому процесі нарівні з суддею. Наскільки цей інститут відрізнятиметься від інституту народних засідателів, який недавно відмінили в Україні?

— Суд присяжних, передбачений новим КПК, розглядатиме справи про особливо тяжкі злочини. Це, безумовно, позитивно. Хотілося б тільки, щоб суд присяжних розглядав справи і про особливо тяжкі, і про тяжкі злочини. Мабуть, це унеможливить притягнення невинного до кримінальної відповідальності. Ми до цього не звикли, подивимося, як буде система працювати, як формуватимуться списки присяжних.

— Згідно з проектом КПК прокуратура в п’ятирічній перспективі позбавляється слідчих функцій. Напевно в адвокатському співтоваристві цю новацію повинні вітати.

— Те, що прокуратура позбудеться функції слідства, — це однозначно позитив. Якщо функція прокуратури буде «зміщена» з каральної на наглядову на рівні законодавства, це буде ще одним позитивним чинником.

— Юристи вже давно говорили про необхідність відміни інституту повернення справи на додаткове розслідування, називаючи його архаїзмом. Чи не дозволить це винним іноді уникати відповідальності?

— Відміна інституту додаткового слідства — це безумовний плюс. Можливо, це підштовхне суддів до винесення виправдувальних вироків. Я дотримуюся думки, яку висловлювали засновники адвокатури — Федір Плевако, Анатолій Коні: хай краще вийдуть на волю п’ять винних, ніж буде ув’язнено одного невинного. У нас, на жаль, наразі протилежна ситуація.

Зараз робоча група Асоціації правників продовжує працювати, ми все-таки прагнутимемо донести практичні моменти до Верховної Ради й сподіваємося, що в новому КПК будуть враховані пропозиції робочої групи АПУ. Від суми і від тюрми не зарікайся. Це треба пам’ятати й законодавцям, і можновладцям, тим же прокурорам і слідчим.

— Новий кодекс багато хто називає революційним. Наскільки наші судді, прокурори, адвокати готові працювати в новому процесі?

— Буде потрібно як мінімум рік, щоб всі учасники процесу його освоїли. Думаю, наші люди ще не готові жити за новим кодексом. До того ж при колосальному навантаженні в судах іноді немає часу прочитати навіть чинне законодавство. Але тут вибирати не доводиться — є новий кодекс, є новий порядок, і за ним буде потрібно жити. Якби ми жили в іншій країні, я б проголосував за запропонований проект обома руками й сказав: це класний кодекс. Але, знаючи, як це в нас відбувається на практиці і як слідчі органи, відчуваючи безкарність, порушують законодавство, стає зрозуміло, що всі демократичні принципи можуть бути знівельовані в першу чергу нашою незрілою правосвідомістю й гонитвою за позитивною статистикою.

На жаль, у порівнянні з розвиненими демократичними країнами наша правова культура знаходиться на дуже низькому рівні розвитку, тому всі права й обов’язки сторін і наслідки їх невиконання повинні бути розписані до «молекул» — для того, аби поступово сформувати грамотну правосвідомість.