Строки розслідування й розгляду кримінальних справ новий КПК визначає трьома критеріями розумності
На сьогодні проект Кримінального процесуального кодексу є першочерговим, тому його ухвалення в цілому намічено на кінець лютого, а набрання чинності — на осінь цього року. Але працювати в прискореному режимі доведеться не тільки депутатам. Зовсім скоро слідчі, прокурори й судді керуватимуться новими строками кримінального провадження.
Принципові положення
Якщо в чинному КПК розумні строки згадуються лише як міра обмеження часу на ознайомлення сторони захисту з кримінальною справою (ст.218), то в проекті нового кодексу це вже самостійний принцип кримінального провадження й гарантія забезпечення доступу до правосуддя (ст.7).
Так, згідно з ст.21 проекту кожному гарантується право на справедливий розгляд і вирішення справи в розумні строки.
Розумними (в розумінні — доцільними) вважаються строки, об’єктивно необхідні для виконання процесуальних дій та ухвалення процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків є (ст.28 проекту):
1) складність кримінального провадження;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб реалізації слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Зміст цих критеріїв ми розглянемо дещо пізніше, а поки лише зауважимо, що безпосереднє їх застосування для забезпечення розумності строків досудового розслідування пропонується визначити завданням прокурора і слідчого судді, а строків судочинства —завданням суду.
Згідно з положеннями ст.219 проекту, за загальним правилом, досудове розслідування не може тривати більше двох місяців з дня повідомлення особи про підозру в скоєнні злочину. І хоча проектом (як і чинним КПК) допускається продовження розслідування, його загальний строк обмежений 6 місяцями (для злочинів невеликої або середньої тяжкості) або 1 роком (для тяжких злочинів).
Судовий розгляд справи повинен бути проведений і завершений упродовж розумного строку (ст.318 проекту).
Будь-які процесуальні дії також мають здійснюватися без затримок, не пізніше граничних строків, установлених відповідними положеннями КПК. Причому строки, що встановлюються прокурором або судом, повинні давати достатньо часу для здійснення процесуальних дій або ухвалення рішень і в той же час не обмежувати реалізації права на захист (ст.113 проекту).
Євростандарт
Взагалі варто відзначити, що метою принципу розумності строків є захист сторін (як захисту, так і обвинувачення) від надмірного затягування процесу. Тяганина, на жаль, властива роботі українських правоохоронних органів і судів, значною мірою знижує ефективність кримінального процесу й підриває довіру до держави.
Цей принцип прямо впливає з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Україна, яка ратифікувала цю конвенцію в 1997 році, взяла на себе обов’язок гарантувати права та свободи, закріплені розд.І, усім тим, хто перебуває під її юрисдикцією. Сюди ж належить і право на доступ до правосуддя в частині розумності строків кримінальних процедур.
За даними Верховного Суду, в значній частині рішень, винесених проти України Європейським судом з прав людини, констатується порушення державою права особи на розгляд її справи в розумні строки. При цьому кількість скарг від наших громадян із цього питання зростає.
Зважаючи на це, видається досить обгрунтованою позиція авторів проекту щодо декларування розумності строків як одного з основних принципів кримінального провадження, а також подальша його деталізація в низці статей документа.
Але наскільки положення проекту КПК узгоджуються з євростандартами?
Практика — критерій істини
Слід відразу зазначити, що питання, чи є строк розумним, вирішується ЄСПЛ у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Причому в одній справі Суд може визнати, що 3 роки — це дуже довго, а в іншому — 15-річний строк розгляду може виявитися цілком обгрунтованим. Але про все по порядку.
У питанні дотримання вимоги розумності велике значення має період, що враховується страсбурзьким судом для визначення тривалості провадження. У кримінальному процесі відлік часу, на думку Європейського суду, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН», 1982).
Як уже наголошувалося раніше, за проектом КПК, відлік строків кримінального провадження починається «з дня повідомлення особи про підозру в скоєнні злочину». Причому таке повідомлення обов’язково робиться не тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи в скоєнні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276), а й у разі її затримання на місці злочину або безпосередньо після його скоєння, а також при обранні стосовно особи одного з передбачених запобіжних заходів (пп.1, 2 ч.1 ст.276) КПК, що цілком узгоджується із зазначеними вище умовами.
У своїх рішеннях у цивільних і кримінальних справах ЄСПЛ також визначив аспекти, які повинні враховуватися при розв’язанні питання про те, чи відповідає тривалість процесу вимозі розумності строків. Такими є складність справи, поведінка сторін і поведінка представників судових та інших державних органів. Отже, три згадані раніше критерії визначення розумності строків, закріплені в проекті, — зовсім не український винахід, а норми, вироблені практикою розгляду справ у Страсбурзі.
Зміст критеріїв розумності в проекті КПК не розкривається. Проте, беручи до уваги норми закону «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно з якими рішення цього суду є обов’язковими для застосування, ми можемо говорити про їх достатню зрозумілість. Принаймні для використання прокурором, слідчим суддею і судом у процесі забезпечення розумності строків досудового розслідування й судочинства у справі.
Складність справи
Складність процесу згідно з виробленими правовими позиціями ЄСПЛ може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов’язаними зі справою опосередковано.
Досить велике значення суд надає характеру фактичних даних, що підлягають установленню, кількості учасників процесу (обвинувачених, свідків), зокрема вступу в процес нових осіб, долученню до справи інших справ, міжнародному характеру процесу. У справі «Бодаєрт проти Бельгії» (1992) строк 6 років і 3 місяці не видався Суду дуже довгим, оскільки паралельно зі складним розслідуванням убивства розглядалися ще дві справи.
У той же час Суд може взяти до уваги і юридичну складність провадження, зумовлену, наприклад, необхідністю застосування нормативно-правового акта, що недавно набув чинності. Так, у справі «Претто та інші проти Італії» (1983) ЄСПЛ звернув увагу саме на те, що вона юридично складна. Мова йшла про новий закон, що не містить конкретних вказівок про застосування матеріальної норми, яка стосується предмета первинного спору в цивільній справі. Таке мотивування — з використанням правових позицій у цивільних справах — не повинне бентежити читача, оскільки критерії розумності строків є загальними. Судові рішення з цього питання були нечисленні й суперечливі. І Європейський суд уважав досить розумним вердикт національного суду відкласти рішення у справі до розгляду аналогічної справи пленарним засіданням Касаційного суду Італії, хоча це й призвело до затягування розгляду на 3,5 року.
Поведінка учасників
Затримку в розгляді справи внаслідок її затягування заявником Європейський суд розглядає як чинник, що безумовно виправдовує збільшення строків провадження у справі.
Показовим тут можна назвати справу «Чирікоста та Віола проти Італії», (1995), в якій факт розгляду справи протягом 15 років страсбурзький суд не вважав порушенням конвенції. Було встановлено, що самі заявники 17 разів зверталися з проханнями про відкладення розгляду справи й не заперечували проти оголошення перерви в її слуханні за клопотаннями іншої сторони.
Разом з тим слід також ураховувати, що небажання учасників процесу прискорити його не має істотного значення. Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії» (1989), сторона зобов’язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Поведінка властей
При розгляді справ, пов’язаних із тривалістю судочинства, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на принцип належного здійснення правосуддя, що припускає обов’язок держави запобігати появі будь-якого невиправданого відстрочення в розгляді справи.
До відстрочень, що виникають з вини держави, суд, зокрема, відносить перенесення слухань у зв’язку зі збирання доказів (стороною, яка представляє державу), затримки через передання справи у зв’язку з доведенням рішення суду до відома обвинуваченого, підготовкою й розглядом апеляцій, а також відстрочення, що виникають з вини судової канцелярії чи інших адміністративних органів.
Навіть відсутність достатньої кількості суддів для розгляду нагромаджених справ не може слугувати виправданням збільшенню строків їх розгляду. Так, у справі «Циммерман і Штайнер проти Швейцарії» (1981) Європейський суд поставив державі в провину, що не були вжиті адекватні заходи у зв’язку із завантаженістю судів. «На держави покладено обов’язок упорядкувати свої правові системи так, щоб дати можливість судам діяти відповідно до вимог ст.6, включаючи принцип проведення судового розгляду в межах розумного строку», — констатував Євросуд у згаданому рішенні.
Ефективний механізм реалізації права
Проте закріплення на законодавчому рівні критеріїв розумності строків ще не гарантує дотримання цього принципу в процесі правозастосування. Стаття 13 конвенції містить норму, згідно з якою кожен, чиї права і свободи були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Зв’язок між цією нормою й положеннями ст.6 конвенції був відображений у рішенні у справі «Кудла проти Польщі» (2000), де правова позиція зводилася до того, що право особи на судовий розгляд упродовж розумного строку буде менш ефективним, якщо відсутня можливість направити скаргу в національні органи й тим самим прискорити процес.
На виконання цього рішення в Польщі ухвалили закон «Про порушення права сторони на розгляд справи без необгрунтованої затримки судового розгляду». У травні 2010 року в Російській Федерації набрав чинності закон «Про компенсацію за порушення права на судочинство в розумний термін або права на виконання судового акта в розумний строк». Аналогічний за предметом правового регулювання акт діє в Італії.
Згідно із цими документами у зв’язку з порушенням строків розгляду справи особа має право звернутися до суду, який за наслідками розгляду заяви може ухвалити рішення про визнання факту порушення розумних строків і відшкодування завданої шкоди.
До речі, зауваження від Європейського суду про відсутність ефективного та доступного засобу юридичного захисту в разі скарг на тривалість розгляду кримінальної справи отримувала й наша держава — це рішення у справі «Мерит проти України» (2004). Проте досі положення українського законодавства не передбачають можливості учасників процесу оскаржити в суді необгрунтовану тривалість судочинства і не гарантують права на відшкодування збитків.
Стаття 308 проекту хоч і припускає можливість оскарження недотримання розумних строків, стосується тільки випадків порушень з боку слідчого, прокурора під час досудового розслідування. При цьому скаржитися пропонується вищестоящому прокуророві, а результатом розгляду звернення може стати лише нагадування згори й «відповідальність, установлена законом». Про компенсацію шкоди мова взагалі не йде.
Правда, варто відзначити, що відсутність прямої вказівки в законі не заважає громадянам подавати позови в адмінсуди, а останнім — розглядати такі справи й виносити рішення, керуючись практикою ЄСПЛ, на підставі загальних положень стст.8, 55 і 124 Конституції, стст.4, 8, п.1 ч.2 ст.17 КАС. Але така практика навряд чи буде розцінена Судом як достатній механізм реалізації права на розгляд справи в розумний строк.
Спроба врегулювати проблему на законодавчому рівні одного разу вже провалилась: урядовий проект закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права особи на досудове виробництво, розгляд справи судовим органом або виконавче виробництво впродовж розумного терміну» (№3665 ) був відкликаний.
Залишається сподіватися, що прогалина все ж таки буде заповнена в рамках виконання п.18 «Перехідних положень» проекту КПК і Кабмін підготує та подасть до Верховної Ради законопроект про внесення змін до КАС щодо поширення компетенції адміністративних судів на справи про оскарження тяганини в судах.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.51 МБ)
Надмірна складність кримінальної справи, на думку ЕСПЛ, може стати виправданням тривалого судового розгляду
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!