Спецслужби і Google не втручатимуться в приватне життя - люди відмовляться від нього самі
Цілком імовірно, що скоро приватність Європейський суд з прав людини вміщуватиме в стінах приватних будинків і квартир із заштореними вікнами. Оскільки вже сьогодні ми добровільно стираємо межі особистого життя один одного.
Практика двоміркування
Ніхто не любить, коли за ним шпигують. Публікації в ЗМІ, що стосуються збору персональних даних, прослуховування телефонних розмов, негласних спостережень, здійснюваних Великим Братом або потужними корпораціями, незмінно викликають інтерес і щире обурення як обивателів, так і правозахисників.
Ось і остання інформаційна хвиля про те, що інтернет-гіганти в рамках програми PRISM зливають американським спецслужбам дані про користувачів, не стала винятком. Як повідомляє The Washi№gto№ Post, у програмі беруть участь Microsoft, Google, Yahoo!, Facebook, PalTalk, YouTube, Skype, AOL і Apple, які надають держорганам доступ, зокрема, до електронної пошти, фотографій, відеофайлів, персональних файлів, журналів авторизації, що зберігаються на серверах. До речі, директор Національної розвідки США Джеймс Клеппер підтвердив, що держава дійсно стежить через Інтернет за користувачами, котрі не є громадянами США й живуть за межами країни.
Подібних фактів тотального стеження немало: 4 млн камер зовнішнього спостереження у Великій Британії, випадкове отримання корпорацією Google фотографій, електронних адрес і паролів з відкритих мереж Wi-Fi, скандал зі збором інформації про клієнтів IKEA.
Розроблення й тестові випробування окулярів Google Glass, що викликали небувалий ажіотаж серед гіків, наштовхують на думку, що в недалекому майбутньому за людьми стежитимуть не тільки держоргани та приватні компанії, а й самі громадяни. Цілком добровільно. «Суспільство-акваріум» стане нормою. Чому?
Тому що від параної можна не тільки страждати, а й насолоджуватися нею. Насправді сучасні технології виявляться зручними і дуже потрібними — потрібнішими, ніж приватне життя в тому обсязі, в якому воно сприймається сьогодні більшістю.
Розумні окуляри реалізують три функції водночас: доповнену реальність, комунікації, зокрема Інтернет, і лайфлогінг. Ви можете миттєво отримати будь-яку інформацію, адаптовану до особистих потреб у конкретний момент, а також фіксувати на видаленому сервері в реальному часі відомості про те, що бачите, чуєте й робите.
Потенційні сфери застосування цієї технології на практиці осмислити сьогодні, мабуть, неможливо. Найпростіше — спливаючі огляди на місцевості, переклад вивісок для туристів, дорожня навігація, підказки при прийнятті тих чи інших рішень. Читати свіжі випуски газет, отримувати оперативні новини та навіть знайомитися з красивими дівчатами (функція розпізнавання особи й ідентифікації за акаунтами в соцмережах) стане набагато простіше. На довершення до цього технології розпізнавання голосу для управління та стильний мінімалістичний дизайн.
Ви купите розумні окуляри? Я — так. І, ймовірно, зроблю це, навіть якщо доведеться «розплатитися» деякими своїми персональними даними, інформацією про реальне місцезнаходження, звички й уподобання, друзів і професійні контакти.
Насправді це відбувається вже зараз: ми обурюємося нахабством транснаціональних корпорацій та служб розвідки, які шпигують за нами, й одночасно ведемо сторіночки в соціальних мережах, викладаємо фотографії з дітьми або друзями, ставимо «лайки» на вподобані теми, відзначаємо, де ми були, знімаємо й розміщуємо відео та завжди маємо при собі надійний радіомаячок — мобільний телефон з індивідуальним номером. Таке собі свідоме й одночасно несвідоме шахрайство з дійсністю, описане в популярній у 1984 році теорії Голдстейна.
До речі, у зв’язку зі згаданим скандалом віце-президент Google Сандар Пічай недавно відповідав на запитання про те, чи можуть користувачі довіряти свої дані його компанії. Він стверджував, що можуть, і називав три причини: по-перше, сервіси Google, в яких люди залишають свої дані, приносять користь; по-друге, ці дані використовуються прозоро й користувач має над ними повний контроль (у тому розумінні, що може видалити свої акаунти); по-третє, у користувачів є вибір — вони можуть не надавати свої дані й відмовитися від сервісів Google.
Вельми переконливі аргументи, чи не так? Адже врешті-решт дійсно можна відмовитися. Ну хоч би від мобільного телефону... Чому ні? Ах, він уже став частиною вашого життя?
Право на штори
Тоді як же з таким математизованим комфортом гарантувати приватність? Адже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.8) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя. У зв’язку із цим багато хто справедливо вважає, що Google Glass порушують це право, оскільки дозволяють без згоди довколишніх фотографувати їх, знімати відео, записувати розмови й тут же відправляти знятий матеріал у соціальні мережі. Вже на етапі тестування девайсу деякі розважальні заклади — казино, кафе, кінотеатри — оголошували заборону на користування приладом на своїй території.
Проте першим забавним моментом є те, що межі поваги до особистого життя в конвенції не прописані. Більш того, вони навіть теоретично не можуть бути прописані. Як уважає Європейський суд з прав людини, що застосовує цей документ на практиці, «поняття приватного життя є широким і не може бути визначене вичерпно» (рішення у справі «Костелло Робертс проти Сполученого Королівства», 1993 р.), і «немає ні можливості, ні необхідності намагатися визначити вичерпним чином поняття приватного життя» (рішення у справі «Німіц проти Німеччини», 1992 р.).
При виникненні питання Євросуд розглядає факт втручання в приватне життя людини в кожному окремому випадку на предмет відповідності вимогам, зазначеним у ч.2 ст.8 конвенції: органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права (тобто передбаченого ч.1 цієї статті), за винятком випадків, коли втручання передбачене законом й необхідне в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки і громадського порядку, економічного добробуту країни, для запобігання заворушення чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Звернули увагу на другий момент? Конвенція передбачає захист лише від Великого Брата: «органи державної влади не можуть втручатись...». Очевидно, що ця категорія стосується таких сфер, усередині яких кожна людина вільна розвивати це поняття й наповнювати його певним змістом. Приватне життя захищається, але не від самих себе: приватністю можна нехтувати або звузити до тих меж, які на цьому етапі розвитку суспільних відносин уважаються виправданими.
В Україні на законодавчому рівні приватне життя людини захищається навіть більше, ніж це потрібно. Умови закономірного обмеження права на приватне життя, відображені в стст.30—32 Конституції (гарантують недоторканність житла, таємницю комунікацій та захист від втручання в особисте й сімейне життя), припускають обов’язковість рішення суду в кожному конкретному випадку; порушувати права людини у виняткових випадках дозволено лише правоохоронним органам в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом, і тільки в разі, якщо необхідну для суспільства або держави інформацію не можна отримати іншим способом.
Кримінальна відповідальність чекає в Україні за такі злочини, як порушення недоторканності житла (ст.162 КК), порушення таємниці розмов і кореспонденції (ст.163 КК), порушення недоторканності приватного життя (ст.182).
Більше того, у нашій країні досить активно борються з усілякою шпигунською технікою, яка може використовуватися на шкоду правам громадян. Спроба придбати підглядальний або підслуховувальний пристрій, неважливо з якою метою, карається досить суворо. За китайський брелок з убудованою відеокамерою можна отримати строк за стст.201, 359 КК (за контрабанду спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації або незаконне придбання, збут або використання СТЗ).
На підзаконному рівні встановлені ознаки шпигунської техніки, під які, до речі, підпадають і розумні окуляри з убудованою відеокамерою. Зокрема, спеціальними технічними засобами є, наприклад, мініатюрні відеокамери з груп кодів товарів УКТЗЕД 8521, 8525 30, 8525 40, 8525 10, 8525 20, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
• мініатюрне виконання виробу в цілому або окремого модуля;
• наявність об’єктива, в якому діюча (апертурна) діафрагма збігається з вхідною зіницею (об’єктив типу Pi№hole);
• висока чутливість відеокамери: 0,01 лк і вище на об’єкті; 0,0001 лк і вище на приймальному елементі;
• відсутність у камери візира або наявність винесених органів управління (у тім числі наявність пульта дистанційного керування);
• безшумність роботи виробу, відсутність світлової або звукової індикації режимів роботи;
• оснащеність оптичного приладу спостереження (за винятком стаціонарних зразків) пристроєм гіростабілізації зображення.
Проте, на жаль, навіть за наявності в Україні суворо законодавства й жорсткого контролю з боку спецслужб, що регулярно звітують про кількість конфіскованої та знищеної спецтехніки, гарантій захисту від розумних окулярів немає.
Так, на думку експертів, можливість здійснення прихованого спостереження з використанням технічних засобів, а відповідно, і кваліфікації дій як злочину багато в чому зумовлена впізнаваністю приладу сторонньою людиною. А він упізнаваний! Зараз про процес відеозапису сигналізує червоний миготливий світлодіод, розміщений на дужках окулярів. Це дозволяє говорити, що фіксація ведеться не приховано. Проте в перспективі, коли окуляри набудуть повсюдного поширення, індикатор стане непотрібним. Окуляри з відеокамерою будуть таким же звичайним пристроєм, як і смартфон (останній також потрапляє під усі ознаки СТЗ, але, зважаючи на впізнаваність, за використання відеокамер мобільних телефонів не карають). До речі, в Інтернеті можна знайти інформацію про те, що Інститут спецтехніки Служби безпекиі України вже давав висновок щодо розумних окулярів і, взявши до уваги критерій впізнаваності, не відніс їх до категорії спецтехніки.
Скусив цивілізації та отруївся
То який же чудовий новий світ нас усіх чекає?
«У будь-якому випадку у вас немає приватного життя. Змиріться із цим» — так ще в 1999 році обкреслив перспективу керівник найбільшого виробника програмного й апаратного забезпечення Скот Мак-Нілі.
Напевно, кожен крок поза вашим домом (з окулярами або яким-небудь іншим розумним девайсом) автоматично індексуватиметься й десь у хмарах зберігатиметься, як і ваші попередні дії. Просто хоч би для того, щоб при будь-якій слушній нагоді запропонувати купити зі знижкою в магазині товар, на якому ви колись затримали свій погляд.
Правоохоронні органи, ведучи нелегку боротьбу з тероризмом, теж не стоятимуть осторонь. За запитом оперативного підрозділу, який, звичайно ж, санкціонований судом, вони матимуть повний доступ до всієї проіндексованої інформації про нас із вами (точно так, як і сьогодні вони отримують в оператора телекомунікацій білінгову інформацію за місцезнаходженням і дзвінками мобільного телефону).
Посадові особи також опиняться під постійним контролем, тепер уже громадським. Хабарі, зловживання, хамство приховати стане вельми проблематично, оскільки всі дані автоматично зберігатимуться на віддаленому сервері, а сама вимога зняти окуляри також уважатиметься порушенням права людини на лайфлогінг. Суспільство взаємної прозорості.
Сьогоднішні заборони, побоювання й обурення з приводу використання розумних окулярів — явище тимчасове. Директор ради директорів Google Ерік Шмідт упевнений, що дуже скоро в суспільстві страх перед людьми в Google Glass зникне. Він прогнозує, що виникнуть нові правила пристойності — етикет використання окулярів. Суспільство завжди адаптується до нових умов, і поява такого «чудового» інструменту, як Google Glass, не стане винятком.
Просто тому, що це дуже зручно й від цього завжди можна відмовитися, пам’ятаєте?
Йшов п’ятий рік Ери G...
Отже, якби Олдос Гакслі писав свою утопію сьогодні, можливо, за початок літочислення він узяв би не момент створення автомобіля Ford Model T, а рік появи розумних окулярів, коли суспільство споживання остаточно змінило уявлення про права людини.
***
Вийшовши з душу, Михайло Грін звичним рухом начепив на ніс окуляри й одночасно активував їх. Виниклі через секунду нагадування про заплановані справи, прогноз погоди та повідомлення про отримання свіжого числа «Закону і Бізнесу» — звичні ранкові повідомлення. Сьогодні він пропустив їх, вирішивши, що повернеться до них пізніше. Грін поспішав на судове засідання у справі, яке могло підняти його на одну сходинку вище. «Після суду треба буде ретельніше скомпілювати відеозвіт для старшого партнера», — подумав він. Окуляри відзначили повну колірну гармонію подарованої йому вчора краватки з костюмом. «У Ганни явно гарний смак», — відзначив Михайло про себе й вийшов на вулицю.
Дорогу до суду він знав добре, а тому деактивував навігатор, який сплив на екрані окулярів, як тільки був запущений двигун авто. Друзі радили йому по можливості не користуватися цією програмою, щоб хоч трохи тренувати мізки й не захворіти «топографічним кретинізмом». Утім, руки керували машиною й без підказок навігатора, а думки були десь далеко. Грін роздумував про те, чи варто розвивати стосунки з Ганною, прокручував аргументи для суду й одночасно думав, що добре було б перед засіданням випити чашечку кави.
Він автоматично став пригальмовувати на миготливий зелений, коли картинка на екрані окулярів на частку секунди зависла. Це перервало перебіг його думок, тому що такий снепшот за кермом зазвичай означав, що він порушив ПДД й зараз отримає повідомлення про штраф і списання грошей з рахунку. Проте цього не відбулося. Продовжуючи розмірковувати про причину відправлення знімка, він випадково пригадав, як перед світлофором з підземного переходу вийшла людина із сигаретою в роті. «Ну й дивак, — подумав Грін. — Навіщо курити на вулиці? Правда, отримає штраф, може, швидше кине». І думки молодого юриста повернулися в звичне русло.
На стоянці суду відразу після вимкнення двигуна окуляри видали порцію реклами про якусь чергову акцію в розташованому поряд магазині побутової техніки та флаєр у найближче кафе. Грін не любив таких моментів — реклама його дратувала, тому він іноді навіть знімав окуляри, коли виходив з машини. Щоправда, недавно на законодавчому рівні заборонили рекламу для водіїв руху й суворо обмежили її кількість після зупинки. Проте флаєр він активував, вибравши чашку лате. Час дозволяв.
На вході в кафе Михайло отримав повідомлення з номером столика. Кивнувши офіціантці, пройшов на своє місце — там його вже чекала кава. Читати матеріали справи настрою не було, тому Михайло вирішив зайти на сторіночку судді Харченка у Facebook (з якою належало спілкуватися). Там з’явилися пара особистих фото й кілька посилань на судові новини. Нічого цікавого... Хоча ні. Вона додала, як уподобаний, «Процес» Франца Кафки.
«OK, Glass, «Процес», Кафка, афоризми», — промовив юрист і, попиваючи лате, став переглядати крилаті вирази, які міг би вплести у свій виступ. «Правильне сприйняття явища й неправильне його тлумачення ніколи повністю взаємно не виключаються». Це підійде, вирішив він. Тут же завантаживши нариси для засідання, знайшов місце, де ця фраза була б доречна й додав її як коментар до нормативного обгрунтування позиції свого клієнта. Допивши каву, Грін залишив офіціантці на чай і бадьорим кроком попрямував до будівлі суду. Його думки текли плавно. Він був готовий до засідання й упевнений у своїй перемозі.
З автомобілем Ford Model T, який у «Новому чудовому світі» став іконою суспільства споживання й ознаменував початок Ери Т, за мірою свого впливу на розвиток суспільних відносин цілком могли б конкурувати Google Glass.
Матеріали за темою
Коментарі
И тут же получать автоматический иск за оскорбление и угрозу применения насилия. А при правонарушениях будут неукоснительно задерживаться точно известные лица на точно известный срок. Доказательства б…
читала, що компанією було порушено політику конфіденційності і до 20 вересня вона повинна відзвітуватись про спосіб збору даних
Чувствую, когда Google Glass начнут повсеместно носить на российских улицах, и люди начнут справедливо возмущаться вторжениями доморощенных папарацци в их личную жизнь, знаменитые слова из "Ширли…