Компоненти відшкодування

Законопроєкт №0371: що саме ратифікує Україна і чи наближає це реальні компенсації за завдані війною збитки

Президент запропонував ВР ратифікувати Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Юридично це означає надання згоди України на її обов’язковість та завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності для України.

У пояснювальній записці до законопроєкту №0371 прямо вказано, що конвенція є основою для створення і функціонування Міжнародної компенсаційної комісії як другого компонента міжнародного компенсаційного механізму.

Першим компонентом цього механізму вже є Реєстр збитків, який збирає заяви та докази щодо шкоди, завданої агресією рф. Натомість нова комісія має перейти на наступний рівень: не просто фіксувати втрати, а розглядати заяви, оцінювати їх і визначати суму компенсації в кожному випадку.

Конвенція, прийнята 16 грудня 2025 року в Гаазі, прямо встановлює, що комісія є незалежним адміністративним органом у межах інституційної рамки Ради Європи. Її мандат поширюється на збитки, втрати чи шкоду, завдані міжнародно-протиправними діяннями російської федерації в Україні або проти України з 24 лютого 2022 року, а заявниками можуть бути фізичні особи, юридичні особи та сама держава Україна, включно з органами влади та державними установами.

Головний плюс законопроєкту полягає в тому, що він переводить тему воєнних збитків із площини політичних декларацій у площину міжнародної інституції з визначеним мандатом. Конвенція виходить з того, що рф несе міжнародно-правову відповідальність за завдану шкоду, а комісія матиме повноваження ухвалювати остаточні рішення щодо заяв.

Це важливий крок для формування легітимного міжнародного механізму, який у майбутньому може бути пов’язаний із компенсаційним фондом.

Інакше кажучи, йдеться не про символічний акт, а про побудову процедури, за якою зафіксовані збитки можуть перетворитися на формалізовані рішення про компенсацію.

Втім, переоцінювати негайний ефект від ратифікації не варто. Конвенція ще не набрала чинності. Для цього потрібно, щоб щонайменше 25 підписантів висловили згоду на її обов’язковість і сукупні внески цих підписантів до бюджету реєстру становили не менше 3692150 євро, тобто 50% загального бюджету реєстру.

Тому сам по собі проєкт №0371 не запускає автоматичні виплати. Він вводить Україну в міжнародну договірну конструкцію, яка ще має повноцінно запрацювати.

Ще один позитив — конвенція передбачає достатньо широку інституційну рамку: комісія матиме міжнародну правосуб’єктність, власні органи, процедури, секретаріат та офіс в Україні. Це означає, що механізм задуманий не як разова політична ініціатива, а як окрема міжнародна інституція з потенціалом довготривалої роботи. Одночасно це дає шанс на системне опрацювання масиву заяв, який уже накопичується в Реєстрі збитків.

Але є й ризики. По-перше, значна частина практичних правил ще не закріплена безпосередньо в тексті конвенції, а буде визначатися пізніше правилами та положеннями комісії. Саме вони встановлять стандарти доказування, правила оцінки шкоди, підходи до компенсації та черговість розгляду заяв. Отже, парламент ратифікує рамку, а не повністю готовий механізм.

По-друге, конвенція наділяє комісію дуже широкою дискрецією. Вона розглядає не лише фактичні та юридичні, а й процедурні, фінансові та навіть політичні питання, необхідні для ухвалення рішення. Водночас рішення комісії визначені як остаточні й такі, що не підлягають подальшому оскарженню або перегляду. Для міжнародного компенсаційного механізму це зрозуміла логіка, але для заявників це означає високу залежність від якості первинних процедур і майбутніх внутрішніх правил самої комісії.

По-третє, існує й фінансовий нюанс. Хоча конвенція передбачає, що держави-члени, крім рф, не зобов’язані фінансувати самі компенсації, до моменту, поки росія не покриє витрати комісії, її робота фінансуватиметься за рахунок щорічних установлених і добровільних внесків членів.

Пояснювальна записка до законопроєкту прямо допускає, що участь України в комісії може потребувати додаткового фінансування та навіть змін до державного бюджету.

Окремо варто звернути увагу на ще одну стримуючу обставину: рішення комісії не можуть автоматично виконуватися через національні суди держав-членів, якщо це прямо не дозволено відповідним національним правом. Тобто навіть після появи рішення про компенсацію питання його фактичного виконання залишатиметься залежним від окремих механізмів, зокрема від майбутнього фонду або політичних рішень щодо російських активів.

Отже, законопроєкт №0371 — це важливий і правильний крок, але не «закон про виплати». Його значення — у створенні міжнародно-правової архітектури, в межах якої вимоги України, громадян і бізнесу можуть отримати форму офіційних рішень про компенсацію.

Сильна сторона цього кроку — міжнародна легітимність і перехід від реєстрації збитків до їх правового визначення. Слабка — відкладений практичний результат: без набрання чинності конвенцією, без правил роботи комісії і без окремого механізму фінансування навіть найкраще рішення ризикує залишитися лише добре оформленим юридичним документом.

Закон і Бізнес