Судовий збір за процесуальні дії зі здійснення судового контролю не сплачується — рішення КС

Держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З огляду на такий висновок, Велика палата Конституційного Суду визнала неконституційними ч.2 ст.3, пп.5 п.3 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», інформує «Закон і Бізнес».

У конституційному поданні Верховного Суду обґрунтовувалася невідповідність згаданих приписів ч.1 ст.8, чч.1, 2 ст.55, ст.129¹ Конституції в частині справляння судового збору «за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені у порядку стст.382, 383 Кодексу адміністративного судочинства.

Як відомо, ч.2 ст.3 закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 п.3 ч.2 ст.4 закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, — 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.

У поданні ВС зауважено, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції, зокрема її стст.8, 55, 129¹. Адже в такому випадку право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.

У рішенні від 10.03.2026 №2-р/2026 КС погодився із тим, що оспорюваними приписами закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Суд зазначив, що обов’язок сплати судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку стст.382, 383 КАС, «не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду. Адже, в такому разі особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Тому ч.2 ст.3, пп.5 п.3 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», які визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення цього рішення.

Закон і Бізнес