Вирішення питання про забезпечення позову за правилами гл.2 розд.ІV «Касаційне провадження» ГПК не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
На це звернула увагу Велика палата ВС, відмовляючи в задовленні заяви касатора про забезпечення позову у справі №925/632/19, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у цій справі стосувався визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Суди попередніх інстанцій в задовленні позову фермерського господарства відмовили.
Касаційний господарський суд передав справу на розгляд ВП ВС, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити шляхом уточнення від висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
Водночас, ФГ звернулося із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (Калинопільська селищна рада) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо поділу і передачі на торги (аукціон) земельної ділянки до моменту винесення ВП ВС остаточного рішення за результатами розгляду цієї справи.
Велика палата зауважила, що відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій саме суд касаційної інстанції є судом права, тобто тією судовою інституцією, яка не наділена повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази, якими такі обставини підтверджуються. Під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин. Отже, вирішення цієї заяви безпосередньо пов’язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції.
Натмоість, ВП ВС зауважила, що в касаційному провадженні передбачена інша процедура — процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення. При цьому, особа має переконати суд у наявності об’єктивних ризиків щодо того, що невжиття заходів зупинення виконання (дії) рішення суду вплине на неможливість або ускладнить відновлення порушеного права заявника у випадку скасування в подальшому Верховним Судом такого рішення.
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!