Чи можлива зміна цільового призначення землі рішенням сільради — ВС

Державна реєстрація сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним із етапів визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Про це нагадав Касаційний адміністративний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №340/4523/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі прокурор просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Піщанобрідської сільської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства».

Постановою окружного адмінсуду, яка залишина в силі судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор звертав увагу, що відповідно до картографічних матеріалів, а також схеми розміщення природно-заповідного фонду місцевого значення «Червоні скелі» вбачається розміщення спірної земельної ділянки площею 2 га на території та в межах заповідного урочища місцевого значення. Це, своєю чергою, унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства.

Задовольняючи скаргу прокурора, КАС зазначив, що стст.22, 116, 118 ЗК передбачають наявність певного алгоритму та поетапного процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст.186¹ ЗК;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу МС, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у 2-тижневий строк, зобов’язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та надання ділянки у власність або рішення про відмову чи залишення клопотання без розгляду.

У цій справі КАС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання правового статусу ділянки, зокрема, не встановили, чи виступає рішення сільради чинною та єдиною правовою підставою для внесення та збереження відомостей про цю ділянку в Державному земельному кадастрі, що є визначальним для оцінки належності обраного прокурором способу захисту.

Крім того, не досліджено наявність або відсутність фактичного перетину меж та накладання ділянок, оскільки не витребувано та не надано оцінку картографічним матеріалам, схемі розташування земель природно-заповідного фонду та охоронному зобов’язанню. Адже без дослідження просторових даних неможливо встановити, чи дійсно сформована ділянка накладається на землі заповідного урочища, що є необхідною умовою для констатації порушення інтересів держави.

Поряд з цим, не оцінено реальність загрози інтересам держави. Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили доводи прокурора про те, що саме лише існування в кадастрі запису про ділянку з цільовим призначенням, що суперечить статусу природно-заповідного фонду, створює перешкоди в реалізації державою права власності та забезпеченні охоронного режиму об’єкта, незалежно від наявності зареєстрованого речового права за третьою особою.

Закон і Бізнес