Коли роботодавець вправі відмовити в наданні відпустки ВПО — ВС

Відсутність на роботі працівника, який має статус ВПО, але є заброньованим і залучений до виконання мобілізаційного завдання, є правомірною підставою для звільнення такого працівника за прогул.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №744/629/24, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач звернувся до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилався на те, що перебував у трудових відносинах із ТОВ «Семеніка Агро Плюс» і працював водієм. У травні 2024 року його взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Після цього він звернувся до роботодавця із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на визначений період, однак в її наданні було відмовлено, а повторна заява залишилася без відповіді.

Попри подані заяви, роботодавець видав наказ про звільнення позивача за прогул без поважних причин. Позивач вважав таке звільнення незаконним, оскільки всупереч ч.4 ст.12 закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» йому не було надано відпустку без збереження зарплати, яка за цим законом надається в обов’язковому порядку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні цих вимог.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що згідно із ч.4 ст.12 закону роботодавець у період дії воєнного стану зобов'язаний в обов'язковому порядку надати працівнику, який набув статусу ВПО, відпустку без збереження заробітної плати за його заявою на термін, який не перевищує 90 календарних днів.

Водночас відповідно до ч.2 цієї статті, роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). При цьому судами встановлено, що позивачу було відомо про відмову в наданні відпустки та про наслідки невиходу на роботу.

У такому разі відмова роботодавця є правомірною, а невихід працівника на роботу після отримання відповіді про відмову в наданні відпустки без поважних причин становить прогул і є законною підставою для звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП.

Закон і Бізнес