Німецький суд стягнув гроші з ясновидця, який не зміг повернути коханого

Обіцянка повернути колишнього партнера за допомогою телепатичних сил є — на відміну від духовної життєвої консультації — від самого початку об'єктивно неможливим виконанням.

Такого висновку дійшов Земельний суд Дюссельдорфа, задовольнивши позов жінки до ясновидця, пише «Закон і Бізнес» із посиланням на ТГ-канал Василя Крата.

Спір стосувався укладеного договору про «повернення партнера», предметом якого було повернення її колишнього партнера за допомогою енергетичних сил. За першу розмову з ясновидцем вона переказала 300 євро. Керуючий директор відповідача запропонував їй різні варіанти повернення партнера: повернення партнера протягом одного місяця за 20 тис. євро; протягом двох місяців — за 13 тис. євро; протягом 10 місяців — за 8 тис. євро. Жінка обрала другий варіант, заплатила гроші, але колишній партнер не повернувся дотепер.

Позивачка вважала, що договір суперечить добрим звичаям, оскільки відповідач використав її вразливу ситуацію як молодої матері-одиначки. Відповідач стверджував, що позивачка замовила духовну життєву консультацію і користувалася нею протягом майже 3,5 місяців.

У рішенні від 27.06.2025 у справі №9a O 185/24 суд вказав, зокрема, що, з огляду на емоційно вразливе становище позивачки, а також розмір узгодженого гонорару в розмірі 13 000 євро, цей договір має бути розцінений як такий, що суперечить добрим звичаям.

Суд погодився, що, у рамках свободи договору та визнаючи свою власну відповідальність, сторони дійсно могли узгодити, що одна — за плату — зобов'язується надати послуги, основи та наслідки яких за даними науки і техніки не можуть бути доведені, а відповідають лише внутрішньому переконанню, відповідній вірі або ірраціональному, незрозумілому для третіх осіб ставленню.

Однак, керуючий директор відповідача не лише використав емоційно вразливе становище позивачки, але й, крім того, зажадав вражаюче диспропорційний гонорар за об’єктивно неможливу послугу. Вражаюча диспропорція в рамках §138 абз. 1 BGB зазвичай припускається тоді, коли об’єктивна вартість зустрічного виконання приблизно вдвічі вища за вартість виконання.

Такій оцінці не перешкоджає той факт, що між сторонами безперечно відбувалися часті телефонні розмови. Бо керуючий директор відповідача не зміг викласти жодного обсягу чи змісту консультацій, які виправдовували б гонорар у такому розмірі. Більш того, суд на підставі правдоподібних описів позивачки переконаний, що він під час телефонних розмов лише хотів і далі годувати позивачку обіцянками.

Запропоноване позивачці ціноутворення на повернення партнера також свідчить про те, що керуючий директор хотів використати відчай позивачки для свого збагачення. Тому що чим швидше позивачка хотіла повернути свого партнера, тим більше вона повинна була заплатити.

Закон і Бізнес