Нестерпні умови, заперечення позики, розірвання спадкового договору — огляд КЦС

Примушування роботодавцем до щоденних поїздок до віддаленого місця роботи та необґрунтовані зміни посадової інструкції лише для одного працівника, є різновидом психологічного тиску.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №143/254/24, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа звернулася із позовом до ГУ НП у Вінницькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначала, що була звільнена з посади діловода поліції за власним бажанням (ст.38 КЗпП), проте її заява була наслідком тривалого психологічного тиску з боку начальника відділу. Це виражалося у створенні нестерпних умов праці: її змусили щодня добиратися з м.Погребище (де вона проживає) до м.Липовець (місце роботи) рейсовими автобусами, що вимагало підйому о 5:00 ранку. Крім того, лише для неї було змінено посадову інструкцію, встановлено пряме підпорядкування начальнику відділу, тоді як інші діловоди мали стандартні інструкції без такої деталізації.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив.

Своєю чергою, КЦС указав, що позивача не було належним чином повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про зміну фактичного постійного місця роботи. Тож створення умов, за яких працівник змушений щоденно прокидатися о 5:00 ранку та добиратися до роботи міжміським транспортом за відсутності інших способів вчасного прибуття, негативно впливає на фізичний та емоційний стан і є формою тиску.

КЦС підкреслив, що внесення змін до посадової інструкції щодо підпорядкування конкретній особі лише стосовно позивачки (за умови відсутності таких вимог для аналогічних посад в інших відділах) є необґрунтованим та підтверджує факт здійснення психологічного впливу.

Крім цієї справи, до огляду практики КЦС за квітень 2026 року включені низку інших правових висновків. Зокрема, у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що заперечення позичальника про те, що кошти за договором позики фактично не були ним одержані, є ексцепцією та не підлягає позовній давності.

У спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що не є мобінгом дії роботодавця щодо зміни робочого місця, посади, розміру оплати праці чи звільнення працівника, якщо вони вчинені в порядку, встановленому трудовим законодавством, колективним або трудовим договором.

У спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що для розірвання спадкового договору відчужувач повинен довести не лише факт ненадання допомоги, але й те, що він звертався до набувача з конкретною вимогою про забезпечення, а набувач свідомо ухилився від її виконання. Адже непоінформованість набувачів за спадковим договором про безпосередні потреби відчужувача свідчить про відсутність їхньої вини у невчиненні відповідних дій.

Щодо застосування норм процесуального права КЦС звернув увагу на те, що у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, якщо посадова чи службова особа поширила інформацію при виконанні посадових обов’язків і від імені юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, в якій вона працює.

Закон і Бізнес