Чи можуть докази, зібрані в одній справі, використовуватися в іншій — ВС

Надійність джерела походження та доказів, отриманих за допомогою тимчасового доступу до речей і документів з іншого провадження, є не меншою, аніж надійність доказів, отриманих у результаті слідчих (розшукових) дій.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду за результатами розгляду справи № 638/18926/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі вироком суду особу засуджено за ч.5 ст. 111¹ КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, управлінням і розпорядженням майном підприємства на строк 10 років з конфіскацією майна.

У касаційній скарзі зазначалося, зокрема, що основні письмові докази в цьому провадженні здобуті в ході досудового розслідування іншого кримінального провадження. Отже, докази, на які посилаються суди обох інстанцій, як на докази винуватості особи, здобуті у позапроцесуальний спосіб, що суперечить вимогам ст.217 КПК, а тому не можуть вважатися допустимими.

Зокрема, сторона захисту посилалася на позицію колегії ККС, висловлену в постанові від 7.12.2022 у справі №180/620/20. Натомість, із цим не погодилася інша колегія, передавши справу №638/18926/23 на розгляд ОП ККС.

Об’єднана палата вказала, що порядок отримання доказів через здійснення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні регулюється розд. ІІІ КПК, а гл.4 цього кодексу встановлено критерії допустимості доказів. Водночас тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження та передбачений розд.ІІ КПК.

При цьому за приписами ст.166 КПК у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів, тобто матеріальних носіїв інформації (фактичних даних), які є доказами в кримінальному провадженні.

Приписи вказаної норми, як і ті, що передбачені ст.93 КПК, переконливо свідчать, що сторони мають право збирати докази, крім як у спосіб проведення слідчих (розшукових) дій, а також і шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів у порядку, передбаченому законом.

Зважаючи на викладене, ОП ККС не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону в ході отримання письмових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Закон і Бізнес