Хто і за яких умов, окрім батьків, зобов’язаний утримувати дитину

Обов’язок щодо утримання малолітніх і неповнолітніх дітей, у разі неможливості його виконання батьками, може бути покладений на інших членів родини. Законодавство передбачає ширший перелік осіб, які можуть бути залучені до забезпечення належного утримання дитини

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін’юст.

Хто має першочерговий обов’язок утримувати дитину?

Утримання дитини є першочерговим обов’язком її батьків. Навіть у випадках позбавлення батьківських прав, цей обов’язок не припиняється: батьки залишаються зобов’язаними матеріально забезпечувати своїх дітей (ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу).

Якщо ж батьки з поважних причин не можуть здійснювати утримання, або ж відсутні (наприклад, оголошені безвісно відсутніми, зниклі безвісти чи померлі), такий обов’язок може бути покладено на інших родичів або осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина.

Хто ще може бути зобов’язаний утримувати дитину?

Дід і баба. Згідно з Сімейного кодексу, баба і дід зобов’язані утримувати малолітніх або неповнолітніх онуків у разі відсутності батьків або їхньої нездатності забезпечити належне утримання. Аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті, як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь, за умови, що останні можуть надавати матеріальну допомогу.

Брати і сестри. Повнолітні брати чи сестри також зобов’язані утримувати своїх молодших братів і сестер за умови, що останні не мають батьків або ті не можуть надавати утримання. Цей обов’язок також поширюється на непрацездатних повнолітніх братів і сестер, якщо вони потребують матеріальної допомоги та не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дітей, за умови, що інша сторона має можливість цю допомогу надавати.

Мачуха або вітчим. Обов’язок утримання падчерки або пасинка покладається на мачуху або вітчима, якщо дитина, яка з ними проживає, не має батьків або інших родичів, здатних забезпечити належне утримання. Суд може звільнити мачуху або вітчима від цього обов’язку у разі нетривалого спільного проживання або негідної поведінки біологічного батька чи матері дитини.

Інші особи, у сім’ї яких виховувалась дитина. Якщо дитина проживала і виховувалась у сім’ї осіб, які не є її родичами за походженням (наприклад, опікуни або піклувальники), вони також можуть бути зобов’язані надавати їй утримання, якщо мають таку можливість.

Відносини між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, прирівнюються до стосунків із рідними батьками. Водночас при визначенні осіб, зобов’язаних утримувати дитину, закон зобов’язує враховувати наявність родичів за походженням.

Які умови враховуються при покладенні обов’язку?

При розгляді питання щодо покладення обов’язку утримання на інших осіб, суд враховує такі обставини:

- відсутність у дитини батьків або їх нездатність забезпечити утримання;

- наявність родинного зв’язку;

- відсутність ближчих родичів, здатних забезпечити утримання;

- матеріальні можливості осіб, на яких може бути покладений обов’язок;

- наявність потреби дитини в матеріальній підтримці.

Навіть непрацездатні родичі можуть бути зобов’язані надавати утримання, якщо вони мають відповідні матеріальні ресурси.

Утримання за рахунок майна зниклої чи безвісно відсутньої особи

Якщо один з батьків визнаний безвісно відсутнім або зник безвісти за особливих обставин, утримання дитині може надаватись за рахунок його майна. Згідно Цивільного кодексу, за заявою заінтересованої особи опікун над таким майном може спрямувати його на забезпечення потреб дітей, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

Забезпечення права дитини на належне матеріальне утримання — один із ключових елементів реалізації принципу найкращих інтересів дитини, закріпленого в українському законодавстві. Міністерство юстиції України наголошує: у разі виникнення складних життєвих обставин, родичі чи інші близькі особи можуть бути залучені до виконання обов’язку по утриманню дітей, і відповідні справи вирішуються у судовому порядку з урахуванням усіх обставин.

Розмір і порядок сплати аліментів

Аліменти з інших членів сім’ї (діда, баби, братів, сестер, мачухи, вітчима тощо) можуть визначатися у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Суд також може визначити строк сплати аліментів. Якщо позов подано не до всіх зобов’язаних осіб, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх родичів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для її віку (у 2025 році — від 1281,50 грн до 1598 грн). За наявності достатнього доходу платника суд може встановити рекомендований мінімум — повний прожитковий мінімум (від 2563 грн до 3196 грн).

За змін життєвих обставин (хвороба, втрата роботи, поява інших утриманців тощо) суд може змінити розмір аліментів або звільнити особу від їх сплати.

Право дитини на самостійне розпорядження аліментами

Аліменти, сплачені на дитину, є її власністю. Дитина, яка досягла 14 років, має право самостійно звернутися до суду для захисту своїх прав, а також одержувати аліменти та розпоряджатися ними.

У разі потреби суд може залучити до справи законного представника, однак право дитини на звернення до суду не скасовується.

Закон і Бізнес