Легалізація перебування іноземців в Україні та захист від примусового повернення — огляд КАС

Саме по собі проживання особи в Україні протягом тривалого часу та наявність дружини і дітей, які є громадянами України, не означає автоматично що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження.

На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції у справі №522/8660/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач — громадянин рф — звернувся із позовом до ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про його примусове повернення в країну походження або третьої країни.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд це рішення скасував, у позові відмовив, зазначивши, що наявність сталих соціальних зв’язків, зокрема, народження дитини, одруження, тощо, в жодному разі не є підставою для нехтування вимогами діючого законодавства, яке регулює легальність перебування іноземця на території України та не підміняє собою законодавчо-визначену процедуру отримання дозвільних документів для перебування на території України.

Із таким висновком погодився і КАС, указавши на відсутність факту добросовісності в діях позивача щодо продовження строку для подання документів на продовження тимчасової посвідки на проживання в Україні, зважаючи на те, що листування з ДМСУ позивачем вчинено в січні 2020 року, і майже протягом 3 років ним не вчинялись дії щодо легалізації його перебування на території України.

Також КАС зазначив, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу обов’язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні. А за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.

Також в огляд практики КАС щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України включені низка інших правових висновків, що сформовані Верховним Судом у постановах за 2022—2025 роки. В ньому висвітлено позиції ВС, зокрема щодо:

гарантій правового захисту комбатантів після закінчення контракту;

критеріїв визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;

обов’язку міграційного органу здійснювати оцінку ризиків під час прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання та примусове повернення особи до країни походження;

важливості врахування строків, обставин і фактів обґрунтованості побоювань переслідування особи, яка звертається до ДМСУ із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Закон і Бізнес