Обшук службового кабінету, відповідальність за СЗЧ, строки ДР — огляд ККС

Невідкладний обшук службового кабінету не потребує попереднього дозволу слідчого судді, оскільки такий кабінет не є житлом чи іншим володінням особи в розумінні КПК.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок апеляційного суду у справі №941/1790/20, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі суди перших двох інстанцій спочатку виправдали прокурора за ч.3 ст.368 КК, але після нового розгляду апеляційний суд визнав його винуватим та засудив до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та з конфіскацією всього майна. Згідно з обставинами справи, обвинувачений як прокурор у кримінальному провадженні висловив особі прохання про передачу 5000 грн. за ініціювання перед судом призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

У касаційній скарзі сторона захисту, зокрема, наголошувала на недопустимості протокол обшуку, оскільки із клопотанням про проведення обшуку слідчий звернувся через 4 дні після його проведення, а сам обшук не був невідкладним.

Проте ККС зазначив, що у цій справі йдеться про обшук не у житлі чи іншому володінні особи, а в службовому кабінеті прокурора, де він виконував свої службові функції. Й матеріали справи не містять будь-яких відомостей про можливість засудженого розумно розраховувати на використання свого кабінету для приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ.

Отже, ККС дійшов висновку, що обшук службового кабінету не потребував дозволу на його проведення з боку слідчого судді, хоча такий і був наданий у цьому провадженні post factum, що лише вказує на додаткову перевірку з боку суду. До того ж, захист мав змогу оскаржити проведений обшук під час розгляду цього провадження у суді і цим правом скористався.

Крім цієї справи в огляд практики ККС за серпень 2025 року включені й інші правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

Так, у цій самій справі ККС зазначив, що кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди, як і за вчинення інших альтернативних діянь, визначених у диспозиції ст.368 КК, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем неправомірної вигоди в інтересах іншої особи (інших осіб).

У справі №183/12595/23 зроблено висновок, що військовослужбовець, який вперше вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 («Самовільне залишення військової частини або місця служби») КК, під час дії воєнного стану, може бути звільнений, в тому числі судом касаційної інстанції, від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК за умови добровільного звернення до суду з відповідним клопотанням та згоди командира військової частини на подальше проходження засудженим військової служби в цій частині.

У сфері кримінального процесуального права констатовано, що у разі, коли досудове розслідування здійснюється в межах компетенції одного органу досудового розслідування, однак іншим територіальним підрозділом, то правил підслідності не порушено (справа №941/1790/20).

Також наголошено, що перебіг строку досудового розслідування зупиняється з моменту належного повідомлення підозрюваних про його завершення та надання доступу до матеріалів. Подальше повідомлення захисників про завершення досудового розслідування не впливає на факт його зупинення, оскільки повторне зупинення строку досудового розслідування КПК не передбачено (справа №296/817/21).

Закон і Бізнес