«Віндикаційний імунітет», приватизації землі та склад спадщини — огляд КЦС

Майно, яке було продане чи передане на виконання рішення суду, має «віндикаційний імунітет» і не підлягає витребуванню від добросовісного набувача навіть у разі подальшого скасування такого рішення.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №638/17112/21, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа звернулася ізпозовом про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що право власності на її квартиру та підвальне приміщення було незаконно зареєстровано за стягувачем на виконання рішення суду про стягнення з неї боргу, яке в подальшому скасовано. Наразі власником спірного майна є відповідач, якому стягувач передала майно на виконання вже своїх зобов’язань за договором позики.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив.

Натомість КЦС зазначив, що завдяки «віндикаційному імунітету», який передбачений парламентом для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення, і стабільність цивільного обороту. Тож у такому випадку відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не з волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець.

Також КЦС наголосив, що при «віндикаційному імунітеті», що закріплений для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абз.1 ч.2 ст.388 ЦК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки не має значення, але й не може мати значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника з його волі чи поза нею, оскільки відчужувачем є не власник майна, а виконавець.

Крім цієї справи в огляд практики КЦС за червень 2025 року включені й інші правові позиції. Зокрема, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що при безоплатній передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність, за наявності кількох претендентів, першочергове право на отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої була сформована ця ділянка, за відсутності законних перешкод. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення раніше сформованої ділянки іншій особі порушує законний інтерес первинного заявника щодо завершення процедури приватизації.

У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що передача коштів уповноваженій особі банку за письмовим договором створює зобов'язання банку перед клієнтом, відсутність обліку коштів та банківського рахунку свідчить про неналежне виконання банком своїх обов'язків, а не про відсутність договірних відносин.

У спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (заповіт чи заповідальне розпорядження банку). Сама по собі вказівка особи в заповідальному розпорядженні банку не свідчить про прийняття такою особою спадщини.

Щодо застосування норм процесуального права КЦС зазначив, що підставою для зупинення провадження у справі за п.6 ч.1 ст.251 ЦПК є наявність іншої справи, що розглядається в судовому порядку, а не перебуває на стадії досудового розслідування.

Закон і Бізнес