Чи можуть дисциплінарні стягнення самі по собі свідчити про порушення суддівської етики — ВП ВС

Кваліфікаційне оцінювання у зв’язку з накладенням дисциплінарного стягнення втрачає будь-який сенс, якщо воно призводить до звільнення судді за ті проступки, за які дисциплінарний орган не віднайшов підстав для звільнення в межах дисциплінарної процедури.

На це звернула увагу Велика палата ВС, скасовуючи рішення Касаційного адміністративного суду  у справі № 990/239/24 та постановляючи нове — про задоволення позову, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі йшлося про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 25.06.2024 №108/ко-24 в частині визначення, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Особа 1 за результатами кваліфоцінювання у зв’язку з накладенням дисциплінарного стягнення не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

КАС у позові відмовив, пославшись на те, що повноваження комісії щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) є дискреційними та виключною компетенцією ВККС.

ВП ВС погодилась з тим, що рішення ВККС за результатами кваліфоцінювання у зв’язку з накладенням дисциплінарного стягнення може бути самостійним предметом судового розгляду поза зв’язком з вирішенням ВРП на підставі такого рішення питань щодо суддівської кар’єри. Адже оскарження таких рішень ВККС має іншу специфіку, обумовлену притягненням судді до дисциплінарної відповідальності та особливим порядком погашення накладеного стягнення.

Водночас, Велика палата зауважила, що ВККС виснувала про невідповідність позивачки критеріям професійної етики та доброчесності на підставі обставин, за які вона вже понесла дисциплінарну відповідальність. Натомість, дисциплінарний орган, здійснюючи дисциплінарне провадження, не віднайшов підстав для звільнення судді із займаної посади.

Обґрунтування такого рішення ВККС було переважно цитуванням встановлених ВРП обставин та їх оцінки в дисциплінарних провадженнях щодо позивачки,

Крім цього, ВП ВС відзначила, що ВККС констатувала, що суддя не має наукового ступеня та вченого звання, не здійснювала наукової та викладацької діяльності, не брала участі в законопроєктній роботі; у неї відсутні наукові публікації у сфері права. Тобто вказала на обставини, які не пов’язаними ні з кваліфікаційними вимогами до посади судді, ні з підготовкою судді та її регулярним оцінюванням.

Більше того, комісія встановила відповідність позивачки всім, крім одного, показникам (дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя) критерію професійної етики, проте оцінила суддю загалом за цим критерієм в 0 балів. Хоча всі 4 дисциплінарні провадження у ВРП щодо судді не стосувалися обставин, які свідчили б про порушення суддею правил професійної етики.

Закон і Бізнес