Недієвий механізм

Законопроєкт про фіксацію адвокатами процесуальних дій: коли хотіли як краще, а вийшло як завжди

Задля підвищення ефективності роботи адвоката пропонується уточнити норму щодо права на здійснення ним відеофіксації процесуальних дій, в яких він бере участь, а також ходу судового засідання. Проте, чи будуть такі зміни дієвими?

Як є і що пропонується?

24 червня 2025 року народний депутат Олександр Юрченко зареєстрував проєкт «Про внесення змін до статті 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо права адвоката здійснювати відеофіксацію процесуальних дій, в яких він бере участь, а також ходу судового засідання» (№13400).

У пояснювальній записці автор зазначає, що ст.20 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить правової визначеності щодо способів фіксації адвокатом процесуальних дій та ходу судового засідання.

Частиною 1 ст.20 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентовано, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:

«8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом».

Проєктом пропонується уточнити п.8 ч.1 ст.20 цього закону, зокрема, щодо права адвоката фіксувати процесуальні дії (в тому числі здійснювати відеофіксацію за допомогою портативного відеореєстратора, особистого мобільного телефону), в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом.

Правові наслідки

Попри бажання авторів довести необхідність прийняття цього законопроекту, а також його винятковість у врегулюванні ряду питань, варто зазначити таке.

Чинне законодавство України містить безліч прогалин, які дозволяють правоохоронним органам обмежувати права адвокатів під час здійснення адвокатської діяльності.

Уточнюючи яким саме способом адвокати мають право фіксувати ті чи інші процесуальні дії, законодавець не вирішує головну проблему вказаної норми закону, а саме не надає визначення поняттю «процесуальні дії».

Оскільки чинним законодавством досі не врегульовано питання, які саме дії підпадають під визначення поняття «процесуальні дії», це надає широкий простір для процесуальних маніпуляцій з боку працівників правоохоронних органів.

Запропонованими змінами наводиться лише один приклад фіксації адвокатом процесуальних дій, а саме шляхом відеофіксації.

Водночас, працівники правоохоронних органів можуть мати власну інтерпретацію цієї норми, упускаючи фразу «у тому числі», чим значно звужуються повноваження адвокатів. Адже в запропонованих змінах не зазначено про можливість фотофіксації чи аудіофіксації процесуальних дій.

Також у запропонованих змінах ідеться лише про два технічні засоби, які можуть використовуватись адвокатом для фіксації процесуальних дій, а саме: портативний відеореєстратор та особистий мобільний телефон.

Водночас, працівники правоохоронних органів не обмежені в застосуванні будь-яких технічних засобів фіксації слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, в тому числі фото- чи відеокамер, диктофонів, планшетів, ноутбуків, стаціонарної апаратури тощо.

Законодавець, намагаючись розширити перелік прав адвокатів на фіксацію процесуальних дій, може отримати на практиці зворотній ефект обмеження прав адвокатів, який буде поширюватись тільки на відеофіксацію і виключно за допомогою портативного відеореєстратора чи особистого мобільного телефону.

У своїй професійній діяльності адвокати часто стикаються з перешкодами у використанні особистих мобільних телефонів чи відеореєстраторів, через заборону проносити такі предмети в певні місця, а саме:

в місця попереднього ув’язнення (СІЗО чи ІТТ);

в місця відбування покарання у вигляді позбавлення волі (виправні колонії);

до будівель правоохоронних органів (найчастіше це СБУ та НАБУ);

до деяких ТЦК та СП.

Також проблемним залишається питання можливості безперешкодної відеофіксації адвокатами судових засідань, на яких проводяться процесуальні дії.

Так, ч.6 ст.27 КПК регламентує, що проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Жодних змін до вказаної норми КПК проєктом не пропонується.

Безкарне перешкоджання

І насамкінець, які б зміни до переліку прав адвокатів не пропонувались законодавцем, вони будуть абсолютно недієві без реального механізму притягнення до відповідальні осіб, винних в порушенні прав адвокатів.

Чинний Кримінальний кодекс у ст.397 передбачає кримінальну відповідальність за вчинення у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги.

Водночас статистика, що опублікована на сайті Офісу Генерального прокурора, свідчить про абсолютну бездіяльність правоохоронних органів щодо ефективного розслідування кримінальних проваджень за ст. 397 КК.

Так, за період з січня 2023-го до травня 2025 року жодній особі не було повідомлено про підозру за перешкоджання правомірній діяльності захисника, чи інших дій, які передбачені в ст.397 КК. Усі кримінальні провадження або закриваються, або ж значяться в «залишку» правоохоронних органів.

Як висновок, прийняття цього законопроєкту жодним чином не посилить ефективність процедури фіксації адвокатами процесуальних дій. Навпаки, уточнення способу фіксації процесуальних дій і переліку технічних засобів може призвести до звуження існуючих прав адвокатів.

Закон і Бізнес