Погони не личать мантії

Моделі відновлення військових судів проаналізувала Лідія Ізовітова

У Комітеті ВР з питань правової політики провели робочу нараду з обговорення проектів законів, які передбачають створення та функціонування в Україні на постійній основі військових судів. Інститут адвокатури представив свої застереження щодо такої ініціативи.

Відновлення судів

До 2010 року в Україні вже існувала система військових судів, яка розглядала справи, пов’язані з військовими злочинами. Разом з тим, в умовах війни зросла кількість військових кримінальних правопорушень, порушень законів та звичаїв війни, дисциплінарних порушень серед військовослужбовців.

Тож аби забезпечити ефективне та оперативне судочинство у військовій сфері, захист прав військовослужбовців, нардепи внесли до парламенту законопроекти:

№ 13048 від 27.02.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо функціонування військових судів»;

№ 13048-1 від 11.03.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо створення та організації діяльності військових судів».

Ними пропонується утворення військових судів гарнізонів (альтернативний варіант - окружних військових судів), які розглядатимуть справи:

щодо військових кримінальних правопорушень;

щодо порушень правил та звичаїв ведення війни;

щодо порушення законодавства про державну таємницю в Збройних Силах України та військових формуваннях;

адміністративні справи, в яких стороною є військовослужбовець або орган військового управління;

про дисциплінарні правопорушення військовослужбовців.

Додатково альтернативний проект передбачає розгляд справ з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей.

Також передбачається створення військових апеляційних судів та окремої палати для розгляду військових справи (військової судової палати) у Верховному Суді.

Суддів військових судів зобов’яжуть протягом одного року з моменту їх призначення пройти обов’язковий курс спеціалізованої підготовки з питань військового права, військової дисципліни, тактики військових операцій та особливостей функціонування військових структур.

Цим суддям присвоюватимуться військові звання офіцерського складу. Порядок визначатиметься положенням, затвердженим Міноборони за погодженням із Вищою радою правосуддя. А порядок присвоєння вищих військових звань визначатиметься Президентом. Альтернативний проект передбачає призначення на посади військових суддів осіб, яким відповідно до закону присвоєно військове звання офіцерського складу та прийнято рішення про проходження військової служби у військових судах. Ці судді проходитимуть військову службу відповідно до закону та Положення про проходження військової служби у військових судах, яке затвердить Президент за поданням ВРП.

Вплив через звання

Голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Лідія Ізовітова зауважила, що в умовах війни актуальним є не відновлення раніше ліквідованих військових судів, а створення воєнних судів, здатних розглядати як справи про військові правопорушення (про військові злочини), так і справи про воєнні (конвенційні) злочини. Також ці суди мають забезпечувати правовий захист військовослужбовців та їх соціальні гарантії.

Вона назвала три головні критерії, що мають лягти в основу оцінки законодавчих ініціатив:

Чи відповідають запропоновані моделі військових судів вимогам незалежності та неупередженості? Адже вони є обов’язковими умовами забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Чи виникає загроза відступу від конституційних гарантій права на справедливий суд та від міжнародних стандартів захисту прав людини?

Чи не призведе створення у такий спосіб військових суддів до істотних порушень принципу верховенства права?

У зв’язку із цим Л.Ізовітова звернула увагу, що згідно з обома проектами суддями, які відправлятимуть правосуддя у військових судах, будуть військовослужбовці, що проходять військову службу та отримують військові звання.

Навіть за умови, що порядок присвоєння та підвищення військових звань визначатиметься за погодженням із Вищою радою правосуддя, така модель суперечить базовим принципам розподілу влади та незалежності судової гілки влади. Адже залучення органу виконавчої влади — Міністерства оборони — до процедури присвоєння та підвищення військових звань суддям створює реальну загрозу їх залежності від виконавчої влади та втручання у здійснення правосуддя. Такий підхід також виходить за межі повноважень Президента, визначених п.17 ч.1 ст.106 Конституції.

Крім того, така система, на думку очільниці НААУ, породжує додаткові корупційні ризики. Адже виникає можливість неформального впливу на суддів через механізми військової служби та кар’єрного зростання. Також закладається ризик утворення конфлікту інтересів між обов'язками судді та його ж обов'язками як військовослужбовця. Серед іншого, слід зважати на залежність розміру суддівської винагороди від присвоєння чи підвищення військового звання. У цьому аспекті від таких загроз не рятує застереження в альтернативному проекті, що судді, як носії судової влади мають особливий конституційно-правовий статус.

Підпорядкованість виключає незалежність

І хоча законодавці розуміють цю «особливість» носіїв судової влади, суддів усе ж включають у жорстку вертикаль військового підпорядкування. А проходження військової служби передбачає як дію військових статутів, так і обов’язкове дотримання принципів військової дисципліни, підпорядкованості та єдиноначальності. А це, своєю чергою, є посяганням на незалежність суддів, — застерегла учасників наради Л.Ізовітова.

Адже принцип військової підпорядкованості суперечить самій природі суддівської влади. Суддя, який перебуває на військовій службі, формально і фактично зобов’язаний дотримуватися наказів вищого командування. Це прямо суперечить принципу незалежності судової влади та створює ризики адміністративного тиску через механізми дисциплінарної відповідальності військовослужбовців.

При цьому у законопроектах відсутні гарантії реальної незалежності суддів. Передбачене формальне затвердження окремого Положення про проходження служби не містить чітких гарантій захисту суддів ані від дисциплінарного переслідування за невиконання наказів військового керівництва, ані від утручання у розгляд справ.

Європейські стандарти

Надання суддям статусу військовослужбовців та підпорядкування їх військовій системі управління прямо суперечить стандартам незалежності суддів, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підтвердження цьому голова НААУ, РАУ навела рішення Європейського суду з прав людини у справах «Findlay v. the United Kingdom» та «Gürkan v. Turkey», які вказують на те, що наявність у суддів військового статусу і підпорядкованості військовій владі унеможливлює визнання суду як незалежного й неупередженого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд передбачає, що будь-яка справа повинна розглядатися судом, створеним на підставі закону, який є незалежним і безстороннім. Отже, військові суди, як і всі інші суди в нашій державі, повинні відповідати вимогам незалежності та неупередженості у розумінні конвенції. Натомість у запропонованих моделях маємо суд, до складу якого входять офіцери, що перебувають на військовій службі, вбудовані в ієрархію та діють в межах військової дисципліни. А такий суд безперечно не може вважатися незалежним і неупередженим у розумінні конвенції.

Отже, зі створенням таких суддів виникає загроза відступу від конституційних гарантій права на справедливий суд та від міжнародних стандартів захисту прав людини, що може призвести до істотних порушень принципу верховенства права.

Цивільний контроль

Як тоді створити військові суди, уникнувши цих загроз і ризиків? На думку Л.Ізовітової, така можливість існує у разі, якщо судді у військових судах будуть не військовослужбовцями, а цивільними особами. І це не буде перешкодою здійснювати правосуддя у справах, пов’язаних із військовою сферою.

Додатковим аргументом на користь такої позиції є принцип цивільного контролю над військовими. В Україні, як і в інших демократичних державах, встановлено законодавчу вимогу, що міністр оборони має бути цивільною особою. Це правило спрямоване на забезпечення демократичного контролю над військовою сферою.

За аналогією в систему військових судів також має бути закладений принцип цивільного контролю: судді мають бути цивільними особами тому що надання їм статусу військовослужбовців суперечить самій ідеї відокремлення військової влади від контролю з боку цивільного суспільства.

Відтак, цивільний статус суддів буде важливою гарантією їхньої незалежності, неупередженості та відповідності стандартам справедливого суду, встановленим ст.6 конвенції.

У такому разі, як цивільний статус міністра оборони, так і цивільний статус суддів військових судів стали б елементами єдиного принципу демократичного контролю над військовою сферою.

Закон і Бізнес