Якщо законом встановлено нерозумно високий розмір судового збору за подання касаційної скарги, можливість реалізації права на касаційне оскарження буде теоретичною та ілюзорною.
На цій підставі другий сенат КС визнав таким, що не відповідає Конституції, окремий припис пп.7 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI, інформує «Закон і Бізнес».
Відповідно до цього припису ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги, заяви про приєднання до касаційної скарги встановлюється у розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Водночас, згідно з ч.1 ст.8 закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності умов, визначених у цій статті.
Автор конституційної скарги вважав, що внаслідок застосування оспорюваного припису порушено його право на судовий захист за ознакою незадовільного майнового стану (через свою фінансову неспроможність сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у визначеному розмірі).
Також стверджував, що «конструкція ч.1 ст.8 закону визначає, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст.5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст.5, є правом, а не обов’язком суду навіть за наявності однієї з умов для цього.
У рішенні від 20.01.2025 КС зазначив, що сплата судового збору як одна з вимог доступу до суду не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого ч.1 ст.55 Основного Закону. При цьому Суд указав, що в державі, керованій правовладдям, реалізація права на доступ до суду має залежати насамперед від суті спору та інших значущих обставин, що пов’язані з питаннями права у цій справі, й не має залежати першочергово або винятково від фінансових можливостей сторони спору.
Тому саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом в отриманні судового збору та приватним — у сплаті його домірного розміру.
Водночас, КС зауважив: якщо на підставі закону буде встановлено нерозумно високий розмір судового збору за подання стороною цивільної справи касаційної скарги, можливість реалізації права на касаційне оскарження рішення суду, гарантованого приписами ч.1 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції, буде теоретичною та ілюзорною.
У цій справі субʼєкт права на конституційну скаргу за подання до суду касаційної скарги мав сплатити судовий збір, що становив велику частину його річного доходу та значну частку розміру прожиткового мінімуму, що унеможливило для нього реалізацію права, гарантованого ч.1 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції.
З огляду на це, КС дійшов висновку, що окремий припис пп.7 п.1 ч.2 ст.4 закону не відповідає принципу домірності, оскільки обмежує доступ особи до Верховного Суду як суду касаційної інстанції у цивільних справах виняткового з фінансового міркування. А тому суперечить ч.2 ст.3, ч.1 ст.8, ч.1 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції.
Утім, цей припис утратить чинність лише через 6 місяців із дня ухвалення цього рішення. Тобто громадяни ще півроку будуть змушені платити «не домірний» судовий збір, аби реалізувати своє «теоретичне та ілюзорне» право на касацію.
Що стосується дискреційних повноважень суду з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк, то КС визнав таке положення закону конституційним.

Суддя-доповідач у справі — Олег Первомайський.
Матеріали за темою
Чи достатньо договору для підтвердження повноваження адвоката на представництво в суді — ОП КЦС
05.02.2025
Чи є позовна давність за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину — ОП КЦС
30.01.2025
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!