Право постійного землекористування передбачає використання ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам.
Таке уточнення зробила об’єднана палата Касаційного господарського суду, скасовуючи попередні рішення у справі №905/20/23, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у справі виник щодо наявності/ відсутності підстав для визнання недійсними договору на виконання сільськогосподарських робіт та договору на поставку зерна майбутнього врожаю відповідно до положень стст.203, 215, 235 Цивільного кодексу як удаваних правочинів, що вчинені сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди землі, а також зобов’язання звільнити земельну.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційною інстанцією, в задоволенні позову відмовив. Суди вважали, що спірні договори разом за своєю правовою природою не є прихованим договором оренди землі,
Прокурор, оскаржуючи судові рішення, наголошував, що під виглядом виконання сільськогосподарських послуг фактично виконавець обробляє ділянку, яка належить державі, практично залишаючи в розпорядженні вирощений врожай, що, крім того, є прихованою орендою землі.
ОП КГС нагадала, що у постанові від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21) ВС зазначив, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.
Тому ОП КГС не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у пп.74, 76 постанови від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21), стосовно того що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права надання земельної ділянки в тимчасове користування.
Водночас, зроблені уточнення такого змісту:
наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з правомочністю власника, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права (права оренди або права постійного користування), так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов’язального правочину, за яким право тимчасового користування ділянкою не підлягає державній реєстрації;
водночас постійний землекористувач правами власника земельної ділянки не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на ділянку іншій особі не передаються.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!