Чому за колегіальні рішення наступає індивідуальна відповідальність, пояснила суддя ВС

Аналіз сучасної судової практики у справах, пов’язаних із корупційними злочинами, презентувала суддя Касаційного кримінального суду Олександра Яновська під час ІІ Legal Anti-Corruption Forum.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Верховний Суд.

Однією з ключових тем виступу стало питання відповідальності членів колегіальних органів. Суддя наголосила, що навіть у випадках, коли рішення ухвалюється шляхом голосування, відповідальність за дії, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди, залишається індивідуальною. У постанові ККС від 23.04.2024 у справі №726/776/17 Верховний Суд підтвердив, що колегіальність не звільняє окремих осіб від кримінальної відповідальності.

Спікер акцентувала увагу на важливості ретельного аналізу повноважень особи при визначенні її статусу як суб’єкта корупційного злочину. Нормативно-правові документи, які визначають повноваження, є базою для аналізу, однак не завжди мають вирішальне значення.

«Ці документи слугують правовим підґрунтям для оцінки повноважень, але самі по собі не є доказами. Важливо враховувати контекст і фактичні обставини, навіть якщо формальні повноваження особи є обмеженими або відсутніми», – зазначила суддя (постанова ККС від 28.03.2023 у справі №391/729/15-к).

Щодо практики застосування ст. 369 КК суддя звернула увагу на постанову ККС від 25.05. 2023 у справі № 463/4324/18. ККС установив, що прокурор навіть за умови узгодження своїх дій із керівництвом залишається процесуальною особою, уповноваженою на укладення угод про визнання винуватості. Це спростовує позицію сторони захисту про відсутність повноважень у прокурора й підтверджує його статус як особи, якій може бути запропонована неправомірна вигода.

У цій справі сторона захисту стверджувала, що прокурор не може бути кваліфікований як особа, якій пропонувалася неправомірна вигода, оскільки він не має одноосібного права на укладення угоди про визнання винуватості. Захист посилався на необхідність погодження таких дій із керівництвом органу прокуратури.

Однак ККС дійшов висновку, що хоч прокурор і повинен узгоджувати свої дії з керівником, це не скасовує його статусу процесуальної особи, яка уповноважена вести переговори й підписувати угоди про визнання винуватості. Отже, спроби сторони захисту заперечувати повноваження прокурора в контексті отримання неправомірної вигоди були визнані необґрунтованими.

Також О.Яновська наголосила про важливість сприйняття повноважень службової особи у справах про неправомірну вигоду. У 2023 році ВС роз’яснив один із ключових аспектів кваліфікації корупційних правопорушень: яким чином сприйняття повноважень службової особи впливає на встановлення складу злочину за ст. 369 КК.

Суд звернув увагу на те, що під час оцінки пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди враховується не лише реальне коло повноважень службової особи, але й те, як ці повноваження сприймалися особою, яка пропонувала вигоду. Важливими критеріями є вагомість посади в розумінні тієї особи, яка пропонувала вигоду, мета, яку переслідувала ця особа та впевненість у можливості досягнення мети завдяки службовому становищу особи, якій пропонувалася вигода (постанова ККС від 8.06.2023 у справі №398/1278/22).

У світлі ст. 369-2 КК окремо суддя торкнулася питань впливу на службових осіб. Вона наголосила, що вплив може бути обумовлений не лише службовими відносинами, але й дружніми чи родинними зв’язками. Це розширює підходи до аналізу таких правопорушень і дозволяє кваліфікувати дії навіть за відсутності формальної ієрархії між особами (постанова ККС від 27.04.2024 у справі №206/5339/19).

Одним із розглянутих суддею прикладів у рамках форуму була ситуація, коли директор підприємства створював для свого працівника умови, що змушували його надавати неправомірну вигоду. Працівник, намагаючись забезпечити собі нормальні умови праці, був змушений піти на цей крок, захищаючи свій законний інтерес. ВС кваліфікував такі дії як вимагання неправомірної вигоди, підкресливши, що в подібних випадках важливо враховувати примусовий характер дій службової особи (постанова ККС від 27.08.2024 у справі №303/3590/20).

Інший правовий підхід був застосований у справі, де особа намагалася уникнути адміністративної відповідальності, пропонуючи неправомірну вигоду. ВС наголосив, що в цьому випадку йшлося про реалізацію незаконного інтересу, а не захист законного права. Таким чином, ці дії не могли бути кваліфіковані як вимагання (постанова ККС від 15.10.2024 у справі №404/8115/20). Основним критерієм для розмежування дій стало розуміння того, чи стосувалася неправомірна вигода захисту законного інтересу чи реалізації незаконного. Це визначення є вирішальним для кваліфікації дій за відповідними статтями КК.

Закон і Бізнес