Від задуму до реальності

Якою мала б бути судова експертиза і якою вона є насправді?

Юристи в Україні давно не чекають на те, що правосуддя досягне ідеалу, але все ще сподіваються на те, що воно відповідатиме хоча б здоровому глузду. Але й до цієї категорії «розумності» судовим експертизам ще далеко.

Підміна понять

Адвокат, керуючий партнер Amber Law Company, к.е.н., заслужений юрист України Семен Ханін виступив на XI Конференції з кримінального права та процесу із доповіддю «Судові експертизи в WCC-провадженнях (практичні нюанси)».

Спікер зазначив, що тривалий час ця галузь права залишалась без належної уваги правників. Зокрема, адвокати не звертали увагу на законодавче забезпечення судової експертизи, зосереджуючись на фактичному викладі зазначеного у самій експертизі. Але якщо заглибитись у цю проблематику, виявляється, що в ній відбуваються незрозумілі для юристів явища.

Перше питання, яке виникає на практиці: які експертизи і хто може виконувати? Відповідно до ст.7 закону «Про судову експертизу», певні експертизи можуть проводити тільки державні експертні установи. У статті зазначено, які саме спеціалізовані установи сюди належать. Так от, зазначив С.Ханін, криміналістичні експертизи, які найчастіше зустрічаються в WCC-провадженнях, здійснюються виключно цими державними спеціалізованими  експертними установами. Згідно з інструкцією Мін’юсту, криміналістична експертиза — це почеркознавча, лінгвістична експертизи, технічна експертиза документів, експертиза зброї і т.д. І хоча здавалося б, що це питання вирішене, й навіть ВАКС в ухвалі від 29.11.2021 у справі №991/8027/21 підтвердив такий висновок, але не все так просто.

Насамперед, виникає питання із можливістю залучення фахівців з відповідних галузей знань до проведення експертиз. «Коли приймався цей закон, що мав на увазі законодавець? Що є якась експертиза, яка призначається лише раз на 10 років — як от «є життя на Марсі чи немає?». І не може бути експерта з цієї спеціалізації. Тому і залучається фахівець і досліджує це питання», — пояснив спікер. Але наразі, переконаний Семен Ханін, існує підміна понять з урахуванням слабкого законодавчого регулювання і цим залученням фахівців як судових експертів зловживають. Тому що, як зазначено, проведення судової експертизи може бути доручено або експерту, який є в реєстрі судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. Тобто буквально це сприймається як «або будь-кому».

А що, як хтось вважає себе фахівцем, як визначити це поняття? Для цього є «Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», де зазначено, що експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, мають регулюватись іншою інструкцією — про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють в державних спеціалізованих експертних установах.

Згідно з цією інструкцією, обов’язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності такими експертами є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. З цього випливає, що тільки державні експертні установи можуть залучати фахівця у якості судового експерта.

«Але є інша думка, що ці постанови, накази Мін’юсту про призначення і проведення судових експертиз, особливості здійснення експертної діяльності, це ж інструкції саме Мін’юсту. А якщо йдеться про експерта чи фахівця, який не входить до системи Мін’юсту, чому він повинен спиратися на ці інструкції, що вони для нього визначають?», — задався питанням спікер. На його думку, питання залишається відкритим, бо закон це остаточно не врегулював, а інструкції Мін’юсту —  незрозумілі й фактично не мають відношення до великої кількості фахівців.

Колеги в поміч

Відповідно, розповідає С.Ханін, трапляються певні анекдотичні випадки на практиці. Один з найбільш показових — це коли один детектив НАБУ призначив експертизу іншому детективу НАБУ.

В НАБУ є експертна лабораторія, але фактично посада звучить так – «детектив НАБУ, співробітник певної лабораторії». Так от один детектив постановою про призначення експертизи призначає й залучає іншого детектива як експерта у кримінальному провадженні.

«Ми ж розуміємо, що наразі такі постанови, наприклад, про призначення експертизи не оскаржуються, судовий контроль не здійснюється. Є ж позиція ВС щодо того, що ухвали на досудовому розслідуванні не підлягають касаційному оскарженню за виключенням суттєвого порушення норм КПК. Мабуть, і тут мала б бути така практика, але, на жаль, вона не відбувається», — зазначив спікер.

І хоча, як вже було зазначено, тільки державні спеціалізовані експертні установи можуть залучати спеціалістів, фахівців як експертів, і малося на увазі, в тій галузі, де немає відповідних експертів з відповідним свідоцтвом, але на практиці детектив залучає детектива. Хоча в КПК є ч.2 ст.69, в якій зазначається, що не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій залежності один від іншого.

«Але слідчий суддя натомість відповідає – «Як один детектив залежний від іншого? Вони незалежні». Але за цією логікою я теж можу призначити експертизу адвокату моєї фірми. Давайте доведемо це до абсурду!», — додав С.Ханін.

У ст.4 закону «Про судову експертизу» визначено, що незалежність експертних установ і є тим запобіжником, щоб не було зловживань. Є відповідні рішення ЄСПЛ, що сама наявність відомчих експертних установ – це вже певне зловживання правами.

Одразу до висновків

Спікер підсумував, що фактично, так склалась практика із цих законів і інструкцій, що експертизи може проводити чи експерт чи відповідна експертна установа чи хто завгодно. Методику мають використовувати виключно ту, яка є в реєстрі методик, або що завгодно — тільки слід вказати, з реєстру вона чи ні.

«Відповідно що ми маємо? Наприклад, економічна експертиза — сім підозрюваних, сторона обвинувачення — це вісім економічних експертиз, які прийшли до 8 різних висновків. На сьогодні експертна діяльність, завдяки стороні обвинувачення, позиції суду нівельована. Є завдання — ти завжди знайдеш спосіб принести до суду той чи інший папірець, в якому буде щось зазначено», — наголосив С.Ханін.

Завершуючи, спікер також зазначив, що найчастіше в судах ніхто не читає обґрунтування, тільки висновок експертизи. А в ньому часто-густо наведений набір слів, при цьому суддя каже — «Що я можу зробити? Я ж не фахівець!».

«А як же тоді він надає цьому доказу оцінку? Як же достовірність, належність, допустимість?! Є думка, що в експертизі дослідницька частина має бути викладена таким чином, щоб вона була зрозуміла для правників — судді, сторін. Інакше такий доказ не має прийматися, тому що це фікція. І, на жаль, ніхто не звертає на це увагу», — зазначив С.Ханін.

На практиці ж трапляється так, що експерт сам не розуміє термінів та розрахунків, про які зазначає в експертизі. Методика є, програма є, натиснув і роздрукував. «Якщо це правосуддя і ми так вирішуємо долю людини, тоді вибачайте», — завершив спікер.

Закон і Бізнес