Рішення суду щодо демонтажу нежитлових приміщень має бути виконане не лише в добровільному порядку, але й шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання (без участі відповідача, але його коштом) у разі його невиконання відповідачем добровільно.
Такий правовий висновок зробила Велика палата Верховного Суду, змінюючи частково попередні судові рішення у справі №914/1785/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі у 2008 році на підставі рішення суду за ФОП було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, які розташовувалися на земельній ділянці комунальної власності. У 2009 році майно двічі було відчужено на підставі договорів купівлі-продажу та на момент розгляду цієї справи перебувало у власності приватного підприємства.
Згодом постановою апеляційного суду було скасовано рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності за ФОП. Міська рада вважала, що приватне підприємство використовує ділянки комунальної власності самовільно, тому на підставі ст.376 ЦК вони підлягають поверненню позивачу шляхом знесення збудованих приміщень.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд установив, що приватне підприємство використовує спірні ділянки без установлених законом підстав. На цих ділянках фактично розміщені торгові павільйони, які не є нерухомим майном, а тому належним способом захисту порушеного права в цьому спорі є негаторний позов (ст.391 ЦК). Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в зв’язку з пропуском позовної давності.
Своєю черго, ВП ВС погодилася з висновками місцевого суду про те, що нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна. Враховуючи, що державна реєстрація права приватної власності на нежитлові приміщення як на нерухоме майно була здійснена помилково, а зазначене майно не є нерухомим, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також Велика палата погодилася із висновками місцевого суду, що приватне підприємство використовує земельні ділянки без установлених законом підстав, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.391 ЦК.
Вимога позивача про зобов’язання приватного підприємства звільнити самовільно зайняті ділянки шляхом демонтажу нежитлових приміщень не є нерозривно пов’язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі приватного підприємства (але за рахунок його коштів) шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання в разі його невиконання боржником у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.
ВП ВС констатувала, що позовні вимоги позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлові приміщення та зобов’язання приватного підприємства звільнити самовільно зайняті земельні ділянки є негаторним позовом, тому відхиляє аргумент про застосування позовної давності до цих вимог.
Також ВП ВС звернула увагу на те, що оскільки спір у цій справі не пов’язаний із нерухомим майном, норми ст.376 ЦК до спірних правовідносин не застосовуються.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!