Як норми КПК лягають у прокрустове ложе сторони обвинувачення та суддів ВАКС
Спеціальне досудове розслідування в теорії і на практиці – ніби різні відображення одного й того ж в королівстві кривих дзеркал. І поки захисники шукають відмінності між ними, креатив суддів, слідчих, прокурорів виливається у досі невідомі «стандарти».
Дозвіл на будь-що
Адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР», к.е.н., Заслужений юрист України, член Правління ААУ Семен Ханін долучився до чергового засідання студентської науково-дослідної платформи з кримінального процесу на базі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого із доповіддю «Специфіка захисту осіб щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження».
На початку заходу спікер зазначив: «Всі ми в першу чергу юристи. Хтось стане захисником, хтось суддею ВС, хтось прокурором. Але головне, щоб ми залишались юристами та людьми. Наша думка не повинна змінюватись в залежності від посади. Бо не посада має визначати думки, а наша принципова позиція».
Семен Ханін зауважив, що тема його доповіді обрана не дарма, адже найбільше практики, присвяченої спеціальному досудовому розслідуванню, зібрано саме в ВАКС, де юристи «АМБЕР» практикують найчастіше. Адвокат додав, що хоча в КПК всього п’ять статей, що визначають спеціальне досудове розслідування – ст.2971 – ст.2975 КПК, питань щодо застосування цих механізмів просто безліч. Оскільки в процедурі in absentia передбачається розслідування без присутності особи – це найбільше порушення прав особи, тому цей механізм застосовувати слід дуже виважено і обережно.
Згідно з ч.1 ст.2971 КПК, спеціальне досудове розслідування здійснюється за загальними правилами досудового розслідування. Але ч.2 ст.2971 КПК зазначає, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо певного переліку злочинів. І ось тут, за словами Семена Ханіна, виникає суттєве запитання: так слідчий суддя надає дозвіл на СДР кримінальному провадженні чи до певного злочину? Чи у кримінальному провадженні щодо певного переліку злочинів?
Семен Ханін звернув увагу на те, що зараз це питання виникає навіть при продовженні строку досудового розслідування. Частина слідчих суддів у ВАКС продовжує досудове розслідування у кримінальному провадженні, а частина суддів – виключно за певними злочинами, певними епізодами в кримінальному провадженні. «Ми настільки навчились зневажати КПК, що створили свою версію КПК, але ознайомитись із ним неможливо. Бо він, як правила гри в карти, передається з уст в уста», - саркастично прокоментував правову колізію спікер.
«Тобто що сьогодні відбувається? Дозвіл СДР як індульгенція – отримавши його раз у кримінальному провадженні, далі сторона обвинувачення об’єднує кримінальне провадження, виділяє, додає інші епізоди. І фактично дозвіл давався на одне, а використовується для зовсім іншого. І якогось механізму зняття, відміни, нівелювання, апеляційного оскарження не існує. Тобто, отримавши дозвіл одного разу, можна робити що завгодно, зловживаючи вказаним дозволом, тобто порушенням самого суттєвого права – присутністю особи», - пояснив Семен Ханін.
Складнощі тлумачення виникають й на практиці тоді, коли йдеться про два злочини – наприклад, за ст.212 КК та ст.368 КК. Адже законодавець не зазначає, дозвіл на СДР йде за новим кримінальним провадженням автоматично чи потрібно знову його отримувати. «Я б взагалі ввів норму, за якою законодавцями могли б бути люди лише з вищою юридичною освітою. Бо інакше потім прийняття такого законодавства робить неможливою нашу працю та, в першу чергу, захист особи. Це важливо, якщо ми говоримо про конституційну державу, де закон визначає наше життя», - обурився адвокат. Спікер також додав, що сьогодні все залежить від того, на якого суддю випаде розподіл конкретної справи. Адже єдиної позиції у таких питаннях немає, бо до Верховного Суду вони не доходять.
«Стандарти» невідомого авторства
Наступний аспект, на який звернув увагу доповідач, це те, що окрім виключного переліку злочинів, ч.2 ст.2971 КПК передбачає, ще й певні обов’язкові умови, зокрема умови «з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук». Тобто достатньо постанови слідчого про оголошення підозрюваного у розшук, і необхідна умова для СДР з’являється. Семен Ханін переконаний, що в ЄСПЛ тому й найбільше скарг саме з України, що ми фактично, використовуючи інструменти національного законодавства, не можемо захистити наші права. Непоодинокими є випадки, коли людина, не будучи ще повідомленою про підозру, виїхала за кордон, не переховується, але її повідомляють про підозру на українську адресу. Потім виноситься постанова про розшук і все – особа нібито перешкоджає досудовому розслідуванню. З цього й починаються процесуальні ігри з СДР.
Окремо адвокат також наголосив на тому, що в Україні відбувається так зване «вихолощування законодавства». Наприклад, це відбувається із нормою ч.1 ст.2974 КПК, яка на сьогодні вихолощена таким чином, що достатньо зазначити про наявність постанови про оголошення в розшук. В свою чергу постанова не оскаржується, а сторона діє нібито в межах дискреційних повноважень.
Водночас, ще одна проблема постає із ч.2 ст.2974 КПК. «Справа в тім, що обґрунтованість повідомлення про підозру, і те, як про підозру повідомляється, порядок та правила судового контролю слідчим суддею, на практиці взагалі не відповідають ані букві, ані духу процесуального законодавства», - пояснив Семен Ханін. За його словами, хтось перший написав, що начебто ЄСПЛ у якомусь рішенні зазначив, що для обґрунтованості підозри достатньо, щоб сторонній спостерігач був переконаний, що такий злочин міг бути здійснений.
«Так от – ЄСПЛ взагалі ніколи такого не казав. Адже для того, щоб цитувати рішення ЄСПЛ, їх потрібно спочатку читати. ЄСПЛ – це ж не четверта інстанція, вона не переглядає рішення за ВС. Є виключно конвенційні права, положення, за якими можна у разі порушення, звертатись до ЄСПЛ. І мова в даному випадку йде про ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто незаконне затримання. Є багато справ, які стосуються незаконного затримання, і саме в них ЄСПЛ каже про стороннього спостерігача. Але ж обґрунтованість підозри в розумінні кримінального процесуального законодавства України – це зовсім інше», - зазначив Семен Ханін. Натомість тут законодавець в контексті тяжких та особливо тяжких злочинів каже, що тільки через два місяці у захисту є можливість звернутися зі скаргою. Для чого ці два місяці? Щоб сторона обвинувачення зібрала якісь докази, склад кримінального правопорушення розписала і вже обґрунтувала достатність доказів для повідомлення про підозру. «Але ж сторона обвинувачення спирається на вигадані власно «стандарти досудового розслідування». Водночас, хто такий цей сторонній спостерігач, на якого рівняються як на взірець, так і залишається загадкою. Ба більше, в ухвалі ВАКСу вже зустрічалась сентенція про те, що досудове розслідування існує саме для того, аби винайти склад кримінального правопорушення», - додав спікер.
Детальніше ознайомитись із позицією Семена Ханіна щодо дотримання прав особи в СДР можна в статті «Підніміть мені повіки!», опублікованій раніше в «ЗіБ».
Підсумовуючи свій виступ Семен Ханін звернувся до фундаментальних проблем та викликів, які стоять перед нами сьогодні: «Звертаючись до вас як до колег, яким фактично завтра бути прокурорами, суддями, адвокатами, депутатами, хочу зазначити наступне: якщо ми сподіваємось побудувати європейську країну, то давайте її будувати. А якщо ми хочемо доцільності і доцільно сьогодні – це за три дні довести вину, тоді ми побудуємо щось інше».
.
Матеріали за темою
Комісія з контролю файлів Інтерполу— ключ до захисту прав у міжнародному розшуку, — адвокат
31.10.2024
Чому «доброчесний» член ВККС Омельян не бачив ознак сп’яніння Тандира після спільної вечірки?
17.10.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!