Французький кейс Дурова

Приватність vs. безпека: де пролягає межа?

Після нещодавніх подій, повʼязаних із затриманням у Франції Павла Дурова, Telegram, який за роки набув репутації месенджера, що поважає приватність користувачів, змінив політику. З розділу FAQ зникла інформація про конфіденційність усіх чатів і групових бесід у додатку. Як таке «приведення у відповідність до вимог французького законодавства» позначиться на роботі онлайн-платформи?

Telegram завжди під прицілом?

Сам П.Дуров прокоментував події досить стримано: «Іноді ми не можемо дійти згоди з регулятором країни щодо правильного балансу між конфіденційністю та безпекою. У таких випадках ми готові піти з цієї країни».

Відкладемо конспірологічні теорії про «ревнощі» традиційних держав до цифрових імперій за вплив на соціум, гру розвідок провідних країн чи політичне переслідування. Хоча такі пояснення можуть мати підґрунтя, широкому загалу невідомі конкретні обставини, на яких базуються звинувачення французької влади. Важко уявити, що співвласник однієї з найдорожчих платформ у світі свідомо адмініструє нелегальну діяльність. Так само малоймовірно, що французька судова система діє з політичних мотивів чи за замовленням конкурентів.

Нагадаємо, що французькою прокуратурою засновнику Telegram було пред’явлено звинувачення за 6 пунктами, частина з яких стосується невідповідності модерації контенту вимогам законодавства та злочинів, вчинених третіми особами.

Для П.Дурова та команди Telegram звинувачення правоохоронців різних країн не могли бути несподіванкою. Скоріше навпаки: однією з причин популярності платформи у світі є позиція співзасновника щодо цифрової свободи та успішний спротив цензурі в Інтернеті, яку намагаються запровадити уряди різних країн.

Чого тільки вартий конфлікт у 2018 році, коли російська влада намагалася заблокувати Telegram через відмову П.Дурова надати доступ до ключів шифрування користувацьких повідомлень. Попри накази Роскомнадзору та спроби заблокувати доступ до месенджера, Telegram продовжував працювати завдяки технічним рішенням, які обходили блокування. У 2020 році блокування офіційно зняли, хоча доступ до даних так і не був наданий.

Також у 2018 році Верховний суд Ірану ухвалив рішення повністю заборонити Telegram з міркувань національної безпеки. Незважаючи на блокування, за допомогою VPN і проксі-серверів зараз в цій країні діє 108 тисяч Telegram-каналів, деякі з яких мають понад мільйон підписників. Це навіть більше ніж в Україні, де всього 82 тис. каналів.

Французька пастка

«Роман» П.Дурова із Францією почався з надання йому громадянства особисто Макроном. ЗМІ писали, що президент країни при зустрічі з бізнесменом навіть пропонував йому розмістити штаб-квартиру компанії.

Проте Франція має високоподаткову систему з прогресивними ставками податків на доходи і великими соціальними внесками. Натомість, ОАЕ, де в Дубаї зареєстрована зараз Telegram, характеризується дуже низьким податковим навантаженням: тут відсутній податок на доходи фізичних осіб, а нещодавно запроваджений корпоративний податок залишається одним з найнижчих у світі.

Хоча в ОАЕ регулювання онлайн-платформ є досить суворим: активно моніторяться соціальні мережі, зокрема такі платформи, як Facebook, Twitter і YouTube на предмет запобігання поширенню незаконного контенту, обов’язкового його видалення. За порушення передбачено суворі покарання, включаючи великі штрафи та тюремні терміни (до 15 років).

Офіційне розслідування щодо Telegram почалося у грудні 2023 року. Затриманню Дурова передували пред’явлення офіційних звинувачень через можливі порушення законодавства про захист даних, а також претензії щодо неспроможності блокувати незаконний контент, проведення обшуків в офісах Telegram у Франції, а також у домівках співробітників компанії, у травні 2024 року розпочалися судові засідання.

Позиція юридичної команди компанії щодо затримання її керівника полягає в тому, що роблять усе можливе для того, щоб відповідати вимогам різних юрисдикцій, у тому числі Франції. Проте наголошується на прихильності до захисту приватності користувачів і відмові передавати особисті дані або інформацію про комунікації без належного юридичного запиту. Передача ж правоохоронцям персональних даних користувачів, таких як IP-адреса та номер телефону, згідно з правилами конфіденційності Telegram можлива лише у відповідь на пред’явлення доказів, що користувач має відношення до терористичної діяльності, що має бути підтримано судовим рішенням або ордером.

У Франції регулювання діяльності онлайн-платформ досить суворе. Одним з таких актів є Закон Авія (Loi Avia, 2020), який має на меті боротьбу з мовою ненависті в Інтернеті. Цей закон зобов’язував онлайн-платформи, такі як Facebook, Twitter та інші соціальні мережі, видаляти або блокувати явно незаконний контент, включаючи мову ненависті та терористичні матеріали (наприклад, заклики до насильства, расистські висловлювання, антисемітську пропаганду), у дуже короткі строки — 24 години для мови ненависті та всього одну годину для терористичного контенту. У разі невиконання цих вимог платформи могли бути оштрафовані на значні суми — до 1,25 млн євро. Платформи також повинні були звітувати про свої дії з видалення незаконного контенту.

Конституційна рада Франції частково скасувала Закон Авія, вважаючи, що він може порушувати свободу слова і призводити до надмірної цензури. Швидкі вимоги до видалення контенту могли змусити платформи блокувати навіть законні матеріали через побоювання штрафів, що обмежувало б свободу вираження. Хоча вимога про 24-годинне видалення була скасована, платформи зобов’язані оперативно реагувати на скарги щодо незаконного контенту.

Критики вказували, що закон міг би створити небезпеку надмірного впливу держави на регулювання контенту, що може загрожувати принципам свободи слова в демократичному суспільстві, відсутні критерії для визначення, який контент вважається незаконним, і не передбачав належних правових механізмів для захисту осіб, контент яких був видалений. Це створювало загрозу для правової визначеності та балансу між захистом громадського порядку та свободою вираження.

У 2023 році Франція прийняла закон «Про планування та орієнтування Міністерства внутрішніх справ» (LOPMI), який, серед інших аспектів, регулює обіг цифрового контенту та кібербезпеку. Він, зокрема, посилив відповідальність онлайн-платформ за контент, який може бути нелегальним або шкідливим.

Один із ключових моментів щодо модерації контенту полягає в тому, що платформи зобов’язані не лише блокувати доступ до контенту на «даркнеті», але й забезпечувати виконання певних правових зобов’язань, таких як ідентифікація оператора платформи та впровадження механізмів для повідомлення про незаконний контент. Недотримання цих вимог може призвести до штрафів і ув’язнення.

Водночас 13 лютого 2024 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Антон Подчасов проти РФ», порушеній через вимоги російської влади до Telegram зберігати повідомлення користувачів і передавати ключі шифрування. Скарга була подана після того, як засновник Telegram відмовився надати ці ключі силовим органам.

ЄСПЛ визнав, що вільний доступ до зашифрованих чатів порушує право на приватне життя (ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Суд постановив, що вимоги РФ щодо зберігання комунікацій та їхнього розшифрування є непропорційними і втручаються в права користувачів.

Слід зазначити, що французьке законодавство розвивається відповідно до загальноєвропейських норм і стандартів Євросоюзу (GDPR, General Data Protection RegulationePrivacy Directive (Directive 2002/58/EC, NIS Directive (Directive 2016/1148/EU, Digital Services Act (DSA)- Digital Markets Act (DMA), а українське регулювання онлайн-платформ значною мірою відповідає європейським стандартам, як частина роботи над гармонізацією свого законодавства із законодавством Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Свобода слова під захистом Першої поправки?

Кейс із Telegram не є виключно справою Франції і П.Дурова. За подіями уважно спостерігають і світові цифрові корпорації META та Х, й уряди інших країн.

У Сполучених Штатах Америки державне регулювання онлайн-контенту, включаючи мову ненависті та терористичну пропаганду, значно відрізняється від європейських підходів.

Ця відмінність зумовлена першою поправкою до Конституції США, яка гарантує свободу слова, що створює високий рівень захисту для різних форм вираження, включаючи ті, які можуть бути образливими або непопулярними. У США уряд має обмежені можливості для регулювання контенту в Інтернеті, особливо коли йдеться про політичну або іншу захищену мову.

Закон про порядність у комунікаціях (1996) захищає інтернет-платформи від відповідальності за розміщення контенту їхніми користувачами, за винятком випадків, коли йдеться про порушення федерального закону, наприклад, щодо дитячої порнографії або терористичної пропаганди. Однак платформи мають право імунітету, якщо вони діють добросовісно для видалення чи блокування контенту, який вважають образливим або шкідливим.

Проте щодо окремих злочинів зробили виняток. Закон про боротьбу з онлайн-торгівлею сексом (FOSTA-SESTA), ухвалений у 2018 році, дозволяє переслідувати платформи, що свідомо дозволяють або сприяють торгівлі людьми або секс-торгівлі. Уряд США співпрацює з інтернет-платформами для видалення контенту, пов’язаного з тероризмом, але не існує спеціального закону, який би вимагав від платформ негайного видалення такого контенту, як це передбачено французьким Законом Авія. Більшість платформ діють добровільно або на основі внутрішніх політик щодо терористичної пропаганди.

Натомість багато американських інтернет-платформ, таких як Facebook, Twitter і YouTube, розробили власні політики щодо мови ненависті та терористичного контенту. Вони добровільно видаляють такий контент відповідно до своїх внутрішніх правил, але урядове регулювання є мінімальним і в основному фокусується на боротьбі з тероризмом та іншими злочинами.

Політика Facebook та X має багато спільного щодо мови ненависті й незаконного контенту: розроблені механізми для автоматичного і ручного модераторського контролю, що дозволяє користувачам скаржитися на неприйнятний контент, який потім перевіряється та за потреби видаляється. Обидві платформи можуть застосовувати різні санкції до користувачів, які порушують правила, включаючи тимчасове або постійне блокування акаунтів, платформи добровільно співпрацюють з урядовими структурами для видалення контенту, пов’язаного з тероризмом.

Далі — більше?

Загалом, спостереження за реакціями урядів на Telegram та підвищення вимог щодо модерації контенту на онлайн-платформах дійсно вказують на паралелі з іншими світовими практиками, такими як комплаєнс, KYC та AML. Подібні вимоги, як і в банківському секторі, перекладаються на приватні компанії, що мають забезпечувати дотримання законів та регулювань.

Як банки й фінансові установи зобов’язані проводити KYC для боротьби з відмиванням коштів, так само і на онлайн-платформи покладаються обов’язки модерації контенту для захисту від незаконної діяльності, дезінформації чи мови ненависті. Це можна розглядати як схожий підхід, де приватні суб’єкти грають ключову роль у забезпеченні дотримання державної політики та регуляцій.

Ця практика дозволяє урядам значно економити власні ресурси, водночас покладаючи відповідальність за відповідність вимогам на компанії, що діють у сфері технологій і фінансів. Однак це також піднімає питання щодо навантаження на приватний сектор і потенційного конфлікту між регуляціями та інтересами компаній, особливо коли йдеться про приватність користувачів.

Закон і Бізнес