Який суд визначає місце проживання дитини, яка виїхала за кордон — ВС

На спір про визначення місця проживання дитини, яка народилася та проживала в Україні, є громадянкою України, на час звернення до суду з позовом проживала в Польщі нетривалий час, поширюється юрисдикція судів України.

Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд, змінюючи, мотивувальну частину постанови апеляційної інстанції у справі №760/18630/22, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі мати звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини з нею, у м.Києві. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір’ю в Україні, а у зв'язку з військовою агресією рф проти України вони виїхали до Польщі. Позивачка зазначала, що дитина не може повернутися до України через позицію відповідача, громадянина Польщі, який вважає, що дитина в майбутньому має проживати у Польщі.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК, констатувавши відсутність юрисдикції суду України на вирішення спору в цій справі.

Апеляційний суд скасував цю ухвалу, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд виходив із того, що на момент подачі позову та відкриття провадження у справі не було обставини, визначеної п.«b» ч.1 ст.7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, оскільки дитина не проживала в Україні менше одного року.

Своєю черго, КЦС зазначив, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (ч.1 ст.75 закону «Про міжнародне приватне право»).

Положення ст.7 Гаазької конвенції застосовуються лише у випадку неправомірного переміщення або утримання дитини. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що дитина була неправомірно переміщена з території України на територію Польщі.

У зв’язку з цим юрисдикція справи має визначатися відповідно до п.1 ст.5 Гаазької конвенції залежно від звичайного місця проживання дитини, яке встановлюється на підставі обставин кожної конкретної справи.

КЦС зазначив, що на момент звернення до суду дитині було 5 років 4 місяці, з яких 4 роки 6 місяців вона проживала на території України та 10 місяців на території Польщі. При цьому на території України дитина відвідувала дитячий садок майже 3 роки, а на території Польщі — близько 2 місяців.

Установлено, що будь-яких доказів щодо розгляду спору про визначення місця проживання дитини в судах Республіки Польщі матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що дитина народилася в Україні, до лютого 2022 року проживала в Україні та є громадянкою України, на час звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі не проживала в Україні нетривалий проміжок часу, її звичайним місцем проживання залишалася Україна. Тому КЦС погодився з висновком апеляційного суду про поширення юрисдикції судів України на цей спір.

Закон і Бізнес