Необґрунтовані активи, земельні спори і прогул під час війни — огляд КЦС

Прямий спосіб набуття активу близьким родичем особи, за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття, є опосередкованим способом набуття активів цією особою.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в резолютивній частині у справі №991/5169/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі на підставі договору купівлі-продажу Особа 2 продав, а Особа 3 придбала квартиру за ціною понад 1,86 млн грн, яку потім подарувала відповідачеві, який є державним службовцем органів Державної митної служби. Особа 3 є матір’ю відповідача.

Прокурор посилався на те, що сукупний розмір законних доходів відповідача на дату набуття активу – об’єкта нерухомості, які могли бути нею використані, був меншим за вартість дарунку, тому слід вважати необґрунтованим набуття цього об’єкта нерухомості.

Рішенням Вищого антикорупційного суду, залишеним без змін постановою апеляційної палати ВАКС, позов задоволено.

Погоджуючись з такими рішеннями, КЦС зазначив, що активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку (ч.2 ст.69 закону «Про запобігання корупції»).

Тому за наявності різниці між вартістю активу та коштів, набутих на законних підставах, такий актив підлягає визнанню необґрунтованим. Адже відповідач не надала належних та достатніх доказів законності джерел походження коштів на його придбання.

Водночас КЦС зауважив, що якщо звертається стягнення безпосереднього на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно.

Крім цієї справи в огляд практики КЦС за червень 2024 року включені низка інших. Зокрема, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зазначено, що якщо право держави на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю, виданий першому набувачеві землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження надалі на користь останнього набувача, то ефективним способом захисту права власності держави є віндикаційний позов, пред’явлений до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що оскарження судового рішення в повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

У спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Якщо з таким працівником відсутній зв’язок, до з’ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та в загальному порядку не підлягає оплаті;

Щодо застосування норм процесуального права вказано, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено такої форми участі прокурора в цивільному судочинстві, як подання заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.

Закон і Бізнес