Позови, що руйнують

Те, що не змогли вразити російські крилаті ракети, успішно реалізує НАК «Нафтогаз»

Через ураження ворогом об’єктів генерації, наразі українці потерпають від нестачі електрики. Та взимку є ризик залишитися ще й без опалення. І не через російські ракети, а дії державного підприємства, яке прагне «добити» тепловиків. Одна надія — на справедливий суд…

«Справедливе» питання

Ця проблема виникла не сьогодні, а існує і перманентно загострюється вже з два десятки років. Адже, з одного боку, держава завжди намагалася пом’якшити ціновий удар на споживачів тепла, а з іншого —теплогенеруючі підприємства об’єктивно не можуть працювати собі на збиток. Тому Уряд й вигадує різноманітні схеми із субсидіями одним та субвенціями іншим. А коли борги виробників тепла досягають критичного рівня, Кабмін виходить з ініціативою або реструктуризувти їх, або якимось іншим чином погасити чи провести взаємозалік.

Утім, повномасштабна війна внесла свої корективи. Знову ж таки, Уряд розуміє, що в нинішніх умовах населення не спроможне сплачувати за тепло по повних тарифах, тому останні були «заморожені» на рівні 2021 року (та й тоді вони, за словами теплопідприємств, не покривали повністю витрат на генерацію та постачання тепла). А виробникам тепла пообіцяли покрити різницю між тарифами і витратами, колись…

Що ж маємо на сьогоднішній день? Маємо величезний борг підприємств ТКЕ, ТЕЦ, який за оцінкою НАК «Нафтогаз України», станом на 16.02.2021 становить близько 63,0 млрд грн. А вже у жовтні 2023 року борги за газ, за словами голови НАК Олексія Чернишова, сягнули 95 млрд грн.

І причина цього — не в нерозсудливому веденні господарської діяльності. Як визнає Уряд, «основними причинами виникнення кредиторської заборгованості є запровадження на законодавчому рівні мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, а також невідшкодування у 2022 та 2023 роках підприємствам тепло-, водопостачання та водовідведення обсягів заборгованості з різниці в тарифах». Про це прямо заначено у пояснювальній записці до урядового законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення» (№11273),

Також прямо вказується, що «фінансові ресурси для погашення цієї заборгованості в сьогоднішніх умовах у підприємств теплопостачання відсутні». І за таких умов виникає справедливе питання щодо джерел відшкодування збитків таким суб’єктам господарювання. Адже, з одного боку, ці тарифи, затверджені для підприємств теплопостачання, не покривають їхніх фактичних витрат, а з іншого — ціни на енергоносії об’єктивно зростають, не залежно від волі цих підприємств чи Уряду.

Ще один парадокс: закон «Про теплопостачання» забороняє встановлювати тарифи на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання. А ст.15 закону «Про ціни та ціноутворення» гарантує, що у разі встановлення економічно необґрунтованих тарифів Кабінет Міністрів, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили такі тарифи, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Натомість, попри запроваджений ще у 2021 році мораторій на підвищення тарифів, у законах про державний бюджет таких субвенцій місцевим бюджетам на погашення різниці в тарифах не передбачені. Хоча навіть на період воєнного стану встановлено, що компенсація цієї різниці має здійснюватися щоквартально.

Відповідно до інформації обласних, Київської міської військових адміністрацій, станом на 01.07.2023 обсяг визнаної заборгованості з різниці в тарифах становить 36,44 млрд грн. Тобто, це ті гроші, які держава в особі Уряду зобов’язалася компенсувати теплопостачальникам, але жодним чином не подбала про їх реальне виділення, залишивши ситуацію на самоплив.

Станом на сьогодні, заборгованість за компенсацією різниці зросла вже до 44,7 млрд грн., а борг теплопостачальних компаній лише за природний газ НАК «Нафтогаз Україна» складає 62,8 млрд грн.

Більше того, трапляються непоодинокі ситуації, коли навпаки заборгованість держави з різниці в тарифах перевищує борг підприємства за природний газ. Так, наприклад, заборгованість держави перед ПрАТ «Черкаське хімволокно» (оператор Черкаської ТЕЦ) складає 737,02 млн грн. Тоді як заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» — 707,0 млн грн.

Здавалося б, що за такого «балансу» підприємство мало б спокійно очікувати, коли його борги покриють виплати з боку держави. Ан ні!

Удар у спину від «Нафтогазу»

Тим не менш, у НАК «Нафтогаз» вирішили не чекати нашої перемоги й стягнути гроші з окремих підприємств уже сьогодні. Для державних теплогенеруючих підприємств це, по суті, не є головним болем. Натомість для приватних власників, а побічно і для всього населення, такий хід з боку НАК «Нафтогаз» став «ударом у спину».

Й такі дії НАК «Нафтогаз України», який блокує рахунки теплогенеруючих підприємств, що унеможливить для них гідно пройти зиму, схожі на ворожу диверсію. Особливо, на тлі виступів Президента Володимира Зеленського в Берлині на конференції донорів, який просить країни-донори допомогти у відновленні енергетичної галузі для проходження найважчого в історії України опалювального сезону і просить свого колегу з Польщі збільшити випуск струму в зимовий період.

На думку експертів, ініціювання НАК таких судових позовів переслідує не стільки стягнення коштів, скільки намір позбутися одних приватних власників, аби, можливо, передати майно іншим зацікавленим особам.

Вочевидь, суди мали б розглядати такі справи не як виключно господарський спір, а як комплексну проблему, що утворилася з вини державних органів. І деякі, на рівні перших двох інстанцій, дійсно дивляться у коріння проблеми та беруть до уваги не лише кінцевий факт наявності заборгованості, а й умови, які створила держава для її утворення, та наявність заборгованості за компенсаціями різниці в тарифах.

Зокрема, зупиняють провадження за позовами НАК «Нафтогаз» оскільки «у спірних правовідносинах відповідач одночасно, з огляду на положення законодавства, вимушений постачати теплову енергію за цінами нижчими за економічно обґрунтовані, в той час фактично не отримуючи гарантовані державою кошти для відшкодування різниці вартості такої електричної енергії, позбавлений можливості виконати свої зобов’язання перед позивачем» (ухвала Північного апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі №920/481/23).

На жаль, таку позицію поділяють не всі суди, хоча, навіть за наведеною оцінкою урядовців, тепловики перебувають у значно слабшому становищі, і вимагати від них погашення боргів за умов бездіяльності держави з покриття різниці в тарифах є вочевидь несправедливим. Тим більше, що і в державному бюджеті на 2024 рік не передбачено надання органам місцевого самоврядування субвенції для компенсації заборгованості з різниці в тарифах…

Соntra spem sperо?

Певну надію теплопостачальники покладають на згаданий урядовий законопроект №11273, який пропонує провести чергову реструктуризацію заборгованості за певною процедурою. Адже Кабмін фактично визнав, що договори постачання природного газу, укладені із афільованою структурою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», неможливо виконати.

Однак, у парламенті не поспішають із розглядом цього законопроекту, хоча до початку нового опалювального сезону залишається менше 3 місяців. І, вочевидь, це дуже малий строк для того, аби ВР встигнула прийняти вказаний закон, а підприємства, після цього, — пройшли відповідні процедури для включення до відповідного реєстру.

Утім, у запропонованому варіанті реструктуризації знову міститься «міна уповільненої дії». Адже покриватиметься лише частина заборгованості, без урахування збільшення витрат підприємств, на оплату праці, зокрема, через законодавчу вимогу щодо підвищення мінімальної зарплати, та підвищення вартості самих енергоносіїв. Тож на це підвищення підприємства мають самостійно віднайти гроші, будучи позбавлені можливості ініціювати підвищення тарифів на теплопостачання.

У такій ситуації лише неухильне дотримання державою передбачених гарантій та своєчасне перерахування субвенцій для компенсації заборгованості різниці в тарифах має стати запорукою врегулювання заборгованості за газ.

Отже, з одного боку, у тепловиків нібито є надія на те, що держава не залишить їх наодинці в питанні погашення заборгованості, а з іншого — новий опалювальний сезон принесе черговий оберт зростання цієї заборгованості і, не виключено, — нові позови НАК «Нафтогаз» про її стягнення.

Але головне в цій ситуації те, що і Уряд, який зобов’язаний вирішити ситуацію з боргами насамперед в інтересах усіх українців, і Верховна Рада, яка розглядатиме такі урядові ініціативи, і НАК «Нафтогаз», зі 100%-ою державною власністю, що прикривається нібито власними інтересами зі стягнення заборгованості за спожиті енергоносії, є державними структурами. Тобто фактично держава однією рукою підписує нормативно-правові акти, що призводять до утворення шаленої заборгованості теплогенеруючих підприємств, а іншою — вимагає їх сплатити.

Як наслідок, те, чого не спромоглася досягти держава-агресор своїми ракетними ударами по підприємствах теплової генерації, цілком під силу зробити власному НАК «Нафтогаз» — позовами, що загрожують залишити мільйони українців без тепла. І тут вже не допоможуть жодні черги відключень: система, яка замерзне, буде остаточно втрачена, а в оборонців нашої землі виникне природне питання, чому держава не захистила їхні сім’ї від безвідповідальних дій НАК «Нафтогаз».

Й фактично у цій ситуації є одна надія — на суди, які побачать за цифрами заборгованості теплогенеруючих підприємств людей, які мерзнуть у власних квартирах через бездіяльність держави. Чи, може, ця надія — безпідставна?

P.S. Як повідомляв портал  «МК», ексголову Київської ОДА, а нині главу НАК «Нафтогаз Україна», Олексія Чернишова звинувачують в отриманні хабарів у вигляді квартир від компанії-забудовника ТОВ «КСМ-Груп», яка займається будівництвом житлового комплексу «Феофанія».

Закон і Бізнес