Пропозиція роботодавця щодо надання відпустки без збереження заробітної плати працівникові, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, не може вважатися примусом.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишаючи в силі попередні рішення у справі №420/645/23, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі позивачку звільнено з посади державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, за прогул без поважних причин. Крім того їй було відмовлено у оформленні простою, у зв’язку з тим що державні реєстратори, які виїхали за кордон, отримали вимогу подати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати та загрози звільнення у разі неподання такої заяви.
Суди перших двох інстанцій відмовили у задоволенні позову.
Своєю чергою, КАС погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що позивачка мала усвідомлювати факт перебування у триваючих трудових відносинах з юридичним департаментом Одеської міської ради, а також те, що вона є посадовою особою органу місцевого самоврядування, та як наслідок мала виконувати свої посадові обов’язки, дотримуватись правил трудового розпорядку, а у випадку відсутності на роботі повідомляти свого роботодавця про причини відсутності на робочому місці.
Водночас, перебування особи у м. Києві після повернення в Україну, на погляд суду, не є поважною причиною для прогулу, без врегулювання позивачем процесу проходження публічної служби з роботодавцем у передбаченому чинним законодавством порядку, навіть в умовах триваючої збройної агресії проти України.
Крім цієї справи, в огляд практики КАС за квітень 2024 року включені й інші правові позиції, зокрема щодо:
оподаткування ПДВ господарських операцій з продажу виробниками продукції за ціною, нижчою за виробничу собівартість;
незаконності штрафу за порушення законодавства про працю, накладеного на філію підприємства;
визначення розмірів державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років і різну правову природу цих соціальних виплат;
протиправності обмеження підзаконним нормативно-правовим актом права членів сім’ї застрахованої особи, що загинула на виробництві, на отримання одноразової допомоги сім’ї потерпілого;
реалізації особою права на відстрочку від призову;
умов звільнення військовослужбовця зі служби в умовах воєнного стану;
строку звільнення після подання працівником заяви про звільнення із займаної посади.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Обов’язок із працевлаштування осіб з інвалідністю поширюється й на адвокатські об’єднання — ВС
11.07.2025
Чи можуть дисциплінарні стягнення самі по собі свідчити про порушення суддівської етики — ВП ВС
09.07.2025
Чи можливо отримати відповідь на ключове питання під час судового оскарження санкцій — адвокат
07.07.2025
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!