Призначення особі покарання не може бути єдиною метою кримінального провадження — суддя ВС

Завданням кримінального провадження має також стати врегулювання кримінально-правового конфлікту між потерпілим і особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема із застосуванням медіаційних процедур.

Таку пропозицію адресував законодавцеві суддя Касаційного кримінального суду Сергій Фомін під час форуму, інформує «Закон і Бізнес».

Адже наразі для органів досудового розслідування і прокурора основним показником ефективності роботи залишається направлення обвинувального акта до суду і ухвалення судом обвинувального вироку. Якщо ж внести вказані зміни до ст.2 КПК, то досягнення компромісу між потерпілим і особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, буде оцінюватися учасниками кримінально-правового конфлікту і суспільством у цілому як ефективне правосуддя на одному рівні з успішно проведеним досудовим розслідуванням і притягненням особи до кримінальної відповідальності.

С.Фомін зазначив: якщо мету кримінального провадження розглядати через врегулювання кримінально-правового конфлікту, то і завдання, що мають бути вирішені задля її досягнення, не можуть бути обмежені притягненням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності та призначенням їй покарання. Досягнення такої мети і вирішення таких завдань потребує диференціації кримінальної процесуальної форми, впровадження різних порядків здійснення кримінального судочинства, що дозволяють оптимізувати кримінальну процесуальну діяльність та збалансувати інтереси її учасників, врегулювати кримінально-правовий конфлікт в оптимальний спосіб, не залучаючи до цього зайвих ресурсів, забезпечити в якомога стисліші строки захист прав і законних інтересів потерпілого.

На думку судді, застосування медіаційних процедур у кримінальному процесі можливе у трьох основних напрямах. По-перше, у справах приватного обвинувачення (перелік кримінальних правопорушень, які підпадають під цю категорію проваджень, у чинному КПК значно розширився порівняно з КПК 1960 року), де в разі досягнення компромісу (незалежно від його мотивів) потерпілий може відмовитися від обвинувачення, що тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК як під час досудового розслідування, так і в судових провадженнях.

По-друге, у провадженнях, в яких існують підстави, передбачені ст.46 КК, що тягне за собою закриття кримінального провадження судом у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

І, по-третє, у провадженнях, у яких, згідно з ч.3 ст.469 КПК, можливе укладання угоди між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Суддя ВС загалом позитивно оцінив впровадження програми відновного правосуддя, розробленої Міністерством юстиції, і наголосив на значущості в реалізації такого проєкту участі адвокатів, які здійснюють безоплатну правничу допомогу, як насамперед фінансово незалежних від сторін кримінального провадження суб’єктів.

Стратегічний форум «Доступ до правосуддя в умовах викликів воєнного стану. Доступність позасудового врегулювання правових спорів для вразливих груп населення» був організований Міністерством юстиції та КЦ БПД за підтримки проекту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною», що фінансується урядом Японії та впроваджується ПРООН в Україні.

Закон і Бізнес