Слідчий експеримент, катування і процесуальні витрати — огляд ККС

Ненадання протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого не може зашкодити справедливому судовому розгляду, якщо проведення цієї слідчої дії відбулося без порушення будь-яких прав і свобод людини.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №645/6247/16-к, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі місцевий суд визнав невинуватими та виправдав 5 осіб за ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК у зв’язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінальних правопорушень. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок

ККС встановив, що у матеріалах справи наявний відеозапис, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту, що був проведений уповноваженою на те особою за участі потерпілого, судово-медичного експерта та статиста. При цьому хід проведення слідчого експерименту зафіксовано на безперервний відеозапис, що є винятком, на підставі ч. 7 ст. 223 КПК, для необхідності залучення понятих.

За допомогою статиста потерпілий відтворив обставини нанесення йому ударів працівниками міліції при затриманні, а також у райвідділі міліції. При цьому детально показав кількість, механізм нанесення йому ударів міліціонерами, спосіб застосування до нього кайданок та поліетиленового пакета для його удушення. Також показав розташування працівників міліції відносно нього.

Тож ККС зауважив, що слідчий експеримент відбувся у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, що свідчило про те, що ця слідча (розшукова) дія була проведена із дотриманням вимог закону та прав учасників такої слідчої дії.

З огляду на це, ККС констатував, що технічний носій інформації на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту, а саме його відеозапис містить достатні відомості, що відображають хід його проведення, що за своєю природою є самостійним джерелом доказів, визначеним ст. 84 КПК.

Крім цієї справи в огляд правових позицій і висновків ККС за лютий 2024 року включені й низка інших.

Зокрема, акцентовано на тому, що положення закону «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 3.03.2022 №2114-IX не декриміналізують протиправного поводження з предметами злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК, вчиненого до набуття чинності цим законом, та не встановлюють правомірності незаконного поводження з предметами, отриманими всупереч порядку, встановленому МВС, у період дії воєнного стану.

Крім того, ККС зауважив: якщо при перевищенні влади або службових повноважень фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч.2 ст.127 і ч.2 ст.365 КК

Також зазначено, що закриття кримінального провадження стосовно особи з нереабілітуючих підстав, передбачених ст.46 КК, у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим і застосування до неї більш м’якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов’язаних із проведенням судової автотехнічної експертизи та судової експертизи технічного стану транспортного засобу.

Закон і Бізнес