Як стягуютсья судові витрати з особи, звільненої від кримінальної відповідальності — ВП ВС

Витрати, понесені в кримінальному провадженні, не можуть бути стягнуті за позовом у порядку цивільного судочинства, а питання про їх розподіл вирішується за правилами КПК.

Про таку позицію нагадала Велика плата ВС, повертаючи на розгляд Касаційного кримінального суду справу №686/1699/20, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особу було засуджено за ч.1 ст.286 Кримінального кодексу (у редакції закону від 24.09.2008 № 586-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Суд також вирішив цивільний позов потерпілого, питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Під час повторного розгляд апеляційний суд скасував вирок і на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК звільнив особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК. Крім того, окремою ухвалою стягнув на користь потерпілого понесені процесуальні витрати: на правову допомогу та пов’язані з прибуттям до місця судового провадження.

У касаційній скарзі наголошувалося на неправомірності, всупереч ст.62 Конституції, загальним засадам кримінального провадження та приписам стст.121, 122 КПК, стягнення судових витрат з особи, звільненої від кримінальної відповідальності.

Своєю чергою, звертаючись до ВП ВС, колегія суддів ККС поставила під сумнів висновок цієї палати про необхідність розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні не лише в обвинувальному вироку, але й у будь-якому рішенні суду, яким завершується розгляд справи по суті, у тому числі в разі закриття кримінального провадження у звʼязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. На думку ККС, така позиція ВП не узгоджується із підходом об’єднаної палати ККС (справа №203/241/17), котра вирішила, що обов’язковою умовою для стягнення з особи процесуальних витрат є ухвалення обвинувального вироку та наявність у цієї особи на час його ухвалення або прийняття рішення апеляційним судом процесуального статусу обвинуваченого.

ВП ВС в ухвалі від 27.09.2023 зазначила, що сама собою незгода колегії суддів зі сформованою позицією щодо тлумачення певних норм права не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі провадження на розгляд ВП.

Крім того, наведені приклади судової практики не суперечить позиції ВП ВС, оскільки в її постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 не йдеться про коло осіб, з яких стягуються процесуальні витрати, натомість визначено обов’язковість їх розподілу при прийнятті остаточного судового рішення в кримінальному провадженні.

Закон і Бізнес