Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без договору оренди та недоотримання її власником коштів за безпідставне користування землею є за своїм змістом кондикційними.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції у справі №357/8975/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі власник вимагав стягнення шкоди за безпідставне користування ТОВ земельною ділянкою. Як з’ясували суди, від його імені додаткову угоду до договору оренди підписала інша особа.
Суд першої інстанції в позові відмовив, пославшись на те, що додаткова угода не не була визнана недійсною у судовому порядку. В апеляційній інстанції зауважили, що позивач не довів розмір збитків, завданих відповідачем, який без достатньої правової підстави зберігав у себе майно позивача.
Своєю чергою КЦС зазначив, що положення ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах, отримане однією із сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Для кондикційних зобов’язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (стст.1212—1214 ЦК). У даному випадку діє презумпція завдавача шкоди, за якої позивач має право вимагати відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, а відповідач у випадку його незгоди з розміром шкоди, визначеним позивачем, має право доводити менший розмір шкоди.
Крім цієї справи до огляду практики КЦС за квітень 2023 року увійшли й інші. Так, у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, звернено увагу на те, що якщо договір позики укладено на невизначений строк, а строк виконання зобов’язання повернути позику визначено моментом пред’явлення вимоги, то початок перебігу позовної давності щодо повернення основної суми позики починається не з дати укладення договору позики, а з дати невиконання пред’явленої позикодавцем вимоги про її повернення.
У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, у тому числі коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв’язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури.
А у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, указано, що спадковий договір нерозривно пов’язаний із його сторонами, тому ініціювати його розірвання в суді можуть лише відчужувач або набувач. Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред’являти такі вимоги. Якщо витрати, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків набувачем за спадковим договором, понесли інші особи, зокрема спадкоємці, то в них виникає право вимагати їх стягнення у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коли успадковану нерухомість можна продати
12.05.2026
Відмова від спадщини на користь іншої особи
14.04.2026
Чому позов, поданий до юрособи сином її засновника може вважатися зловживанням правом — ВС
13.04.2026
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття права власності на самобуд — ВС
02.04.2026
Коли рідний дядько чи тітка спадкоємця можуть бути свідками при посвідченні заповіту — ОП КЦС
31.03.2026
Чи може держава вилучити всю ділянку, яка частково накладається на пам’ятку археології — ВП ВС
26.03.2026
Як не втратити право на спадкування
24.03.2026
Як реалізовується право дитини на спадщину
18.03.2026


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!