Презумпція обізнаності

Чи варто відслідковувати листи від суду на особистій електронній пошті?

Чи допустимо надсилати копії поданих документів іншим учасникам справи через електронну пошту? Як правильно оформлювати згенерований ордер адвокату під час війни? А також про два підходи щодо допустимості звернення до суду з електронним документом.

Без ЕЦП — нікуди

В Асоціації правників України спільно із Верховним Судом провели вебінар «Диджиталізація цивільного судочинства та забезпечення права на доступ до правосуддя. Використання інформаційних технологій для належного повідомлення учасників справи». Спікером заходу виступила суддя Касаційного цивільного суду Наталія Сакара.

На початку виступу спікер звернула увагу на позицію Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ при зверненні до суду з використанням інформаційних технологій. Таку преамбулу суддя пояснила тим, що впровадження таких технологій відбувається поступово, саме тому в національному законодавстві не всі проблемні питання ще врегульовані.

ЄСПЛ в свою чергу перш за все в цьому аспекті звертає увагу на забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Н.Сакара згадала про справи «Lawyer Partners A. S. V. Slovakia», «Xavier Lucas v. France» та «Tence v. Slovenia». До речі, останню позицію, за словами спікера, ВС використовував вже кілька разів, хоч і не посилався на це рішення.

Якщо ж вести мову про національні суди та особливості звернення до суду в електронній формі, то тут в практиці ВС сформувалось два підходи щодо допустимості/ недопустимості звернення до суду з електронним процесуальним документом:

звернення до суду з електронним процесуальним документом шляхом направлення його на офіційну електронну адресу суду є належним та допускається;

належним способом звернення до суду з процесуальними документами в електронній формі є направлення їх через підсистему «Електронний суд», а спосіб звернення осіб, які беруть участь у справі, шляхом направлення підписаних електронних документів на офіційну електронну пошту судів не передбачений чинним цивільним процесуальним законодавством.

Однак, важливим є те, що у будь-якому разі заяви, що подаються до суду в електронній формі, повинні бути підписані електронним цифровим підписом. Інакше такі документи вважатимуться не підписаними та не прийматимуться до розгляду.

Крапку в питанні щодо доречності застосування пониженого коефіцієнту до судового збору в разі обрання такого способу подачі документів поставив ВС постановою від 16.11.2022 у справі №916/228/22. Суд вказав на те, що коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору повинен застосовуватись, не дивлячись на раніше озвучені пропозиції Державної судової адміністрації не застосовувати його, поки ЄСІТС не запрацювала повністю.

Однак, Н.Сакара, посилаючись на судову практику, наголосила на тому, що учасник зобов’язаний надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів листом з описом вкладення. Якщо у інших учасників є зареєстрований Електронний кабінет, питань не виникає, оскільки доступ до таких матеріалів надається автоматично. Проте якщо такого кабінету в учасників немає, доказом направлення документів не може слугувати роздруківка електронного листування (постанова ВС  від 4.10.2022 у справі №910/622/22).

Підтвердження представництва

Суддя також звернула увагу на особливості оформлення документів, що підтверджують повноваження представника. Так, доручення, сформоване за допомогою підсистеми «Електронний суд» як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді (постанова ВС від 10.02.2022 у справі №560/11791/21).

Окреме місце у практиці займає правильність оформлення представником ордеру. У разі генерування ордеру через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України він має містити обов’язкові реквізити, визначені Положенням №41. У випадку не заповнення при автоматичній генерації деяких реквізитів, вони заповнюються адвокатом самостійно. Накладення адвокатом електронного цифрового підпису на копію ордера не свідчить про дотримання вимог щодо його змісту, в розумінні Положення №41, а лише засвідчує його правовий статус електронної копії документа.

29.04.2022 Рада адвокатів України ухвалила рішення  «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги» №45, яким доповнила Положення, зокрема, п.10 новим абзацом такого змісту: «Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/ адвокатським об’єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об’єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та адвокатським об’єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності».

Разом з тим, якщо адвокат звертається до суду не від адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, а індивідуально, вимоги п.10 Положення (в редакції рішення РАУ №45) не підлягають застосуванню. Отже, обов’язковим реквізитом ордеру є власноручний підпис адвоката (у графі «Адвокат»).

В цьому контексті Н.Сакара нагадала постанови ВС від 07.02.2023 у справі №466/487/22, від 22.12.2022 у справі №450/569/22 та ухвалу ВС від 02.03.2023 у справі №522/14112/22.

Неофіційна комунікація

Що ж до повідомлень на електронну пошту, то тут слід розрізняти офіційну електронну пошту та адресу, зазначену учасником справи в документах, наданих суду. Говорячи про офіційну електронну пошту, слід звернути увагу на те, що перебіг процесуальних строків, початок яких пов’язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи» (постанови ВС від 18.04.2022 у справі №750/3275/21 та від 05.04.2023 у справі №761/14537/15-ц).

У випадку ж зазначення учасником у документах наданих до суду адреси особистої, а не офіційної електронної пошти, варто враховувати таке. ВС виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що він бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов’язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення (постанови ВС від  20.01.2023 у справі №465/6147/18, від 30.11.2022 у справі №759/14068/19, від 30.11.2022 у справі №725/486/22).

Також Н.Сакара не оминула увагою питання довкола належного способу повідомлення учасників судового процесу та форм електронних доказів. Суддя наголосила, що, подаючи заяву щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, учасник або його представник повинен усвідомлювати наслідки та ризики, які може понести він або особа, яку він представляє, у випадку неможливості участі в судовому засіданні в відеоконференції (постанови ВС від 16.11.2021 у справі №910/8690/20 та від 18.05.2021 у справі №923/378/17).

Закон і Бізнес