Голова КДКА Донецької обл. Тетяна Коростеліна:

«Сьогодні ми вже можемо підставити плече адвокатам із Києва. Майбутнім – також»

Донецька область, мабуть, найбільше постраждала від агресії Російської Федерації. Спочатку люди відчули нестатки «гібридної» війни навесні 2014 року, а через вісім років лиха наздогнали їх ще раз – тепер уже через повномасштабне вторгнення. З чим довелося зіткнутися адвокатам регіону і як вони живуть сьогодні - про це ми поговорили з головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області Тетяною КОРОСТЕЛІНОЮ.

- Тетяно Юріївно, розкажіть, як бути мешканкою Донбасу?

- Непросте і дуже болісне запитання. Відповідь нього пов'язана із значними втратами і особистими переживаннями. Іноді навіть не обійтися без сліз. Коли ти залишився без звичних речей, без дому, а іноді в прямому розумінні без рідних стін, куди щодня повертався з роботи, відрядження або прогулянки. Усього цього раптом просто не стало. Коли ти не можеш відвідати своїх рідних, а друзі та колеги роз'їхалися у різні кінці країни або навіть різними країнами! І, що дивно, час цей біль поки що не лікує.

- Як адвокатське самоврядування регіону пережило 2014 рік?

- З початком антитерористичної операції на Донбасі місцева рада адвокатів та КДКА призупинили свою роботу і змушені були виїхати з Донецька. Виїжджали буквально у нікуди. Хтось зупинився у родичів, хтось у друзів, а хтось винаймав житло. Тоді ніхто не розумів, скільки це все триватиме. Сподівались на краще.

Але час минав і в якийсь момент ми усвідомили, що настав час організовувати роботу на новому місці. Так, у листопаді 2015 року КДКА відновила свою роботу, влаштовуючись у Краматорську. На той час туди виїхала місцева влада – облрада та інші органи. Все довелося відбудовувати буквально з нуля: збирати членів палат, шукати приміщення для офісу, необхідну техніку. Нам допомагали місцеві адвокати. Та й самі КДКАшники приносили в офіс що в кого було з техніки, обладнання, меблів, кодексів та інших атрибутів нормального життя.

- А як члени комісії, вони повернулися до роботи?

- У 2017 році було оновлено частину складу КДКА. І мене втішає, що тоді до нас прийшли молоді, перспективні, амбітні люди. Вони, поряд зі своєю адвокатською діяльністю, хотіли зробити щось для адвокатури в цілому, приносити якусь користь адвокатській спільноті, займатися громадською роботою. Тоді я бачила, що вони із задоволенням переймали досвід у старших колег. Так поступово робота й налагодилась.

Звичайно, найбільший обсяг був у дисциплінарників (дисциплінарна плата КДКА, – прим. Ред). Але палата, незважаючи на складні умови, чудово справлялася з усіма завданнями. У Раді адвокатів приділяли підвищену увагу об'єднанню адвокатської спільноти нашої області. Багато населених пунктів опинилися на відшибі. Якщо раніше дорога з Краматорська до Маріуполя забирала півтори години, то з початком війни бездоріжжям, в об'їзди, через села доводилося діставатися по 6-7 годин. Правда потім все ж зробили гарну дорогу.

Лиха війни загострили сприйняття тих цінностей, яким раніше не надавали особливого значення. Навіть семінари з підвищення кваліфікації, в яких найактивнішу участь брали члени КДКА, стали приємним приводом для особистого спілкування. Ми разом вирішували спільні проблеми, відзначали наші професійні свята, почали мріяти та будувати плани на майбутнє.

- І настало 24 лютого…

- Так. І життя знову зупинилося. Так само, як вісім років тому. Знову прострація, образа через несправедливість, розгубленість.

Після нескінченних обстрілів ми змушені були виїхати. Тепер уже і з Краматорська. Офіс, який орендувала Рада адвокатів та КДКА області, закрився. Перебувати там було просто неможливо. Повністю відключили опалення, світло, воду, зв'язок. Знову всі виїжджали, хто куди міг. Практично вся область перетворилася на переселенців. Адвокати – не виняток. Багато хто з них став переселенцями двічі. Хтось залишив свій рідний дім, хтось уже знімне житло, а хтось просто втратив усе через вибух снаряду, ракети чи міни.

Але ми не дозволили собі здатися. Донецькі адвокати не повинні були зникнути. Усунутись і не діяти - значить не виправдати довіри колег, які вибрали нас. Ми впоралися і цього разу.

- Наприкінці лютого – на початку березня справді багато хто був у прострації без розуміння найближчого майбутнього. Але вдруге, мабуть, було легше налагоджувати роботу?

Так. КДКА, яка призупинила свою роботу у березні у зв'язку з воєнними діями, влітку вже відновила її у повному обсязі. Спочатку дисциплінарна палата проводила засідання онлайн (що було передбачено регламентом для нашої та Луганської області). А після того, як більша частина членів КДКА змогла переїхати до Києва, ми зареєстрували тут другу, додаткову адресу і розпочали повноцінну роботу.

Тут не можу не відзначити гостинність Національної асоціації адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, які надали нам можливість працювати в офісі на вул. Борисоглібській, забезпечили методичною допомогою, допомогли з усім іншим необхідним.

І вже з серпня 2022 року дисциплінарна палата стабільно проводить засідання два – три рази на місяць, розглядаючи звернення щодо адвокатів Донецької області, які зараз розкидані по всіх регіонах України, а також щодо адвокатів інших областей, де через відсутність кворуму не працюють дисциплінарні палати.

- З дисциплінарною процедурою зрозуміло – тут рішеннями РАУ передбачено можливість дистанційної участі. А як бути із роботою кваліфікаційної палати? Адже іспити віддалено не приймеш.

Доступ до професії – важливе право. А за умов війни особливо. Наша кваліфпалата вже провела два засідання у Києві. Тут ми намагалися створити найсприятливіші умови: іспити проводили у вихідні дні, щоб охочі стати адвокатами могли прийти на іспит у вільний від роботи час. Адже відпрошуватись із роботи не завжди зручно. Ми намагалися створити спокійну, сприятливу атмосферу. У нас складали іспити кілька переселенців із Донецької області, які тимчасово проживають у Києві, а також кілька киян.

- А хіба юристи не повинні складати адвокатські іспити за місцем прописки?

- Так, за загальним правилом особа, яка хоче стати адвокатом, повинна звертатися із заявою про допуск до складання іспиту до КДКА регіону за місцем проживання. Серед документів, що подаються, має бути навіть той, що підтверджує місце реєстрації.

Але, як ви знаєте, у столичному КДКА сьогодні немає кворуму. Там фактично заблоковані усі кваліфікаційні процедури. І для такого випадку на рівні Ради адвокатів України передбачена можливість перерозподілу справ через ВКДКА. А, зважаючи на нашу нову прописку, Донецьк для київських юристів виявився найближчим із регіонів України. Тож сьогодні ми вже можемо підставити плече адвокатам із Києва. Майбутнім – також.

- Вже маєте плани на перспективу?

- Звичайно. Але не хочеться знов утратити надію на краще. Ми бачимо, що сьогодні Україна за підтримки усього цивілізованого світу довела свою державність. Упевнені дії ЗСУ сьогодні вселяють стриманий оптимізм на те, що засідання КДКА у недалекій перспективі все ж повернуться до українського Донецьку. І збережена та загартована адвокатська спільнота гуртом забезпечить відновлення нашого рідного регіону як частини оновленої правової України.

Закон і Бізнес