«У лісі, лісі темному…»

Позов прокурора про повернення земель: публічний інтерес чи політичні бали?

Якщо колись вами була придбана земля в тихому мальовничому місці, і минуло вже 10 років з тих пір, як там було зведено домівку, це зовсім не означає що ваш сон може бути спокійним. Адже «оновлена кров» у прокуратурі може захотіти повернути цю ділянку державі.

Конфлікт між правами

У Національній асоціації адвокатів України пройшов круглий стіл «Позови прокурорів про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та забезпечення охорони земель». Модератор заходу член ради комітету з питань захисту бізнесу та інвесторів, що діє у складі НААУ, Сергій Лисенко зазначив, що у спікерів ще на етапі підготовки до цього круглого столу склалось враження, що таку широку тему одним заходом розкрити не вдасться. Саме тому цей круглий стіл — лише початок циклу тематичних заходів.

Також модератор зізнався, що у ході обговорення ключових питань, винесених на круглий стіл, виявилось, що в учасників — неоднаковий підхід до проблематики. Так, виходить, що з одного боку прокуратура захищає суспільний інтерес, який полягає у безпечному довкіллі і правомірному поверненню в державну власність земель водного, лісового або рекреаційно-заповідного фонду. А з іншого — – органи влади намагаються заробити собі певні політичні бали, намагаючись виправити помилки попередників, які надавали земельні ділянки з перевищенням власної компетенції, користуючись недосконалістю чинного законодавства та нечіткістю розмежування земель.

В результаті землі, видані, наприклад 10 років тому, переважно вже забудовані та перепродані. Власники цих земель спокійно живуть собі на цій землі, і тут раптом виникає позов прокурора про повернення ділянки у державну власність. Так виникає конфлікт між конституційним правом людини на власність, оскільки право власності за цими особами вже зареєстровано, та правом суспільства на безпечне довкілля.

Згодом С.Лисенко представив і власну доповідь в аспекті доказування безпідставності позовів прокурорів щодо виділення земельних ділянок. Спікер зазначив, що доказуванню прокурором підлягають такі питання:

чи відноситься земельна ділянка до земель лісового, водного, природно-заповідного фонду?

чи відповідно до норм чинного законодавства та волевиявлення власника земельна ділянка перейшла у власність до фізичних/ юридичних осіб (тобто відповідачів)?

чи було обрано прокурором належний спосіб захисту прав та інтересів держави?

чи не буде порушено баланс між інтересами суспільства та необхідністю додержання та захисту права власності відповідачів у разі задоволення позову?

чи подано позов у межах строків позовної давності?

С.Лисенко звернув увагу на обов’язковість доведення неправомірності вибуття земельної ділянки із власності держави. Саме суди зобов’язані встановити обставини такого вибуття, і відповідно, набуття у ласність фізичними особами, а також надати правову оцінку встановленим ним правовідносинам. На це звертав увагу Верховний Суд в одній із своїх постанов.

А у постанові від 26.01.2022 у справі №363/253/19 ВС зауважив про пріоритетність норм земельного законодавства перед нормами лісового. Так, оскільки ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об’єктом земельних правовідносин, то суб’єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду. Окрім того, мають бути надані належні докази віднесення земель до лісового фонду, а саме планово-картографічні матеріалаи лісовпорядкування (правова позиція Великої палати ВС згідно з постановою від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц).

На те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, звернула увагу ВП ВС у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.

А доведення недобросовісності набуття права власності має полягати в оцінці трьох критеріїв:

чи є втручання законним;

чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;

чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 24.04.2019 у справі №373/2991/14-ц.

Позов до самого себе

У свою чергу член ради комітету з аграрного, земельного та довкілевого права НААУ, адвокат Дмитро Навроцький розкрив тему повноважень прокуратури на звернення до суду щодо захисту інтересів держави, а також на строки звернення до суду.

Так, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Підстави представництва інтересів держави прокурором визначені у ст.23 закону «Про прокуратуру».

Д.Навроцький наголосив, що прокурор здійснює таке представництво виключно після підтвердження судом підстав для предстваництва. Такі підстави мають бути обгрунтовані самим прокурором. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Про два випадки представництва інтересів держави прокурором йдеться у постанові Касаційного господарського суду від 5.12.2018 у справі №923/129/17.

Окрім того, ВС звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищенними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому проваджені відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду. 

Аналогічні правові позиції щодо представництва інтересів держави прокурором викладено у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17; від 20.09.2018 у справі №924/1237/17; від 23.10.2018 у справі №906/240/18; від 1.11.2018 у справі №910/18770/17; від 5.11.2018 у справі №910/4345/18.

Цікава правова колізія склалась у справі №917/468/19 (постанова КГС від 7.09.2020). Суд зазначив, що, звертаючись із позовом, зокрема до ГУ Держгеокадастру та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію, за якою позивачем та одним із відповідачів у справі є одна й та сама особа — Держгеокадастр, позаяк положення ГПК спрямовано на вирішення спору, якого не може бути із «самим собою».

Також спікер звернув увагу на строки позовної давності у разі представництва інтересів Кабінету Міністрів. У постанові від 30.05.2018 у справі №367/762/15-ц КЦС висловив правову позицію висновки якої зводились до такого.

Статтею 268 Цивільного кодексу передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, тому не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави. Держава відповідальна за прийняті її оргнами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Закон і Бізнес