Чи всі докази, отримані з порушенням процедури, є недопустимими — ВП ВС

Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 у справі №756/10060/17, інформує «Закон і Бізнес».

За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Суди визнали доведеним, що обвинувачений на ґрунті неприязних відносин завдав кілька ударів кулаками по голові потерпілому, а коли останній упав на землю, сів на нього зверху та продовжив побиття кулаками по голові, чим заподіяв тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманої черепно-мозкової травми потерпілий помер у лікарні.

Засуджений у касаційній скарзі стверджував, що висновок судово-медичної експертизи трупа потерпілого є недопустимим доказом, оскільки вона проведена за постановою слідчого управління поліції, який не входив до складу слідчої групи.

У постанові ККС від 7.08.2019 у справі №555/456/18 у подібних правовідносинах зазначалося: якщо рішення, на підставі якого проводилось експертне дослідження, прийняте слідчим, що не входить до групи слідчих, яким доручено розслідування, то висновок експерта є недопустимим доказом. Інша колегія ККС, не погоджуючись із таким висновком, передала справу на розгляд ВП ВС.

Велика палата зазначила: невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

ВП ВС констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини:

заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.28 Конституції України),

прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п.«с» §3 ст.6 конвенції, ст.59 Конституції),

на участь у допиті свідків (п.«d» §3 ст.6 конвенції),

права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 конвенції),

на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім’ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції).

Отже, у разі призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених конвенцією та/або Конституцією. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

За результатами розгляду ВП ВС скасувала ухвалу апеляційного суду та призначила новий розгляд в апеляційному суді. Адже апеляційний суд не вирішив клопотання захисника про визнання в порядку ст. 89 КПК недопустимим доказом висновку судово-медичного експерта. В ухвалі цього суду немає мотивів відхилення доводів клопотання чи згоди з ними.

Закон і Бізнес