Борг перед банком не є обставиною, що примушує подарувати власність — ВС

Дарування з метою уникнення відповідальності за зобов’язаннями не є тією обставиною, з якою законодавство пов’язує можливість визнання недійсним договору з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини.

З цим погодився Касаційний господарський суд, переглядаючи рішення у справі №912/574/21, інформує «Закон і Бізнес».

Річ у тім, що колишній власник частки звернувся з позовом до нового власника про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі житлово-будівельного кооперативу. Мовляв, договір був фіктивним, тому що не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і не відповідав внутрішній волі позивача. Адже позивач не мав наміру безоплатно віддавати комусь належні йому корпоративні права, що мають таку значну вартість.

До того ж, передача корпоративних прав на ЖБК мала місце за наявності тяжкої для позивача обставини, яка полягала в намаганні банку накласти арешт та звернути стягнення на спірну частку позивача за його зобов’язаннями поруки перед банком.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. Своєю чергою, КГС констатував, що позивач, підписуючи заяву й голосуючи на загальних зборах засновників (членів) кооперативу, усвідомлював, що заявив про безоплатне відступлення на користь відповідача частки статутного капіталу. Крім того, зазначив, що свідомо бажав відступити свою частку задля уникнення накладення на неї арешту.

До того ж, позивач не довів, що не розумів природу правочину і вважав, що укладає інший правочин, адже безоплатне відступлення частки в статутному капіталі та її дарування мають однакову правову природу.

Тож колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, з урахуванням засад справедливості й добросовісності цивільного законодавства, а також принципу належного виконання зобов’язань позивач не довів наявність для нього тяжкої обставини, що змусила його вчинити оспорюваний правочин.

Водночас, неподання відповідачем податкової декларації за результатами вчинення правочину може свідчити про недотримання норм чинного податкового законодавства. Утім не може самостійно слугувати підтвердженням фіктивності правочину.

Закон і Бізнес