Консерватори проти прогресу

Аудит з перешкодами: чи допомагає суд добитися його проведення?

Досі не визначено, що аудит є складовою корпоративного права на управління. Тож адвокати очікують від Верховного Суду розв’язки. Поки законодавці обіцяють визнати стороною корпоративного договору навіть третіх осіб, суд залишається консервативним.

В очікуванні прориву

Адвокат, корпоративний секретар і комплаєнс-офіцер Надія Тарасова провела у Вищій школі адвокатури вебінар «Органи контролю в товаристві як дієвий інструмент захисту бізнесу». Почала правник з розповіді про цікавинки в законопроекті щодо корпоративних товариств. Спільнота чекала ухвалення документа в грудні, однак поки цього не відбулося.

Мовляв, майбутній закон має визнати стороною корпоративного договору не лише товариство, а і третіх осіб: «Це величезний прорив у законодавстві, адже раніше такими сторонами могли бути лише акціонери або учасники. Також цікаво, що сторони корпоративного договору зможуть обирати право договору за умови дотримання положень закону «Про міжнародне приватне право», — зазначила спікер.

Нині проведення аудиторської перевірки товариства здійснюється із залученням професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з компанією чи з її учасниками. З цього випливають певні ризики, зокрема через те, що за законом аудитор повинен бути незалежним.

Спікер розповідала про цілий ряд органів контролю, однак окрему увагу приділила аудиту, хоч фактично він таким і не є: «Оминаючи аудит, неможливо розповісти про органи контролю», — наголосила лектор.

Ініціативний аудит

Розповідаючи про ініціативний аудит, Н.Тарасова звертала увагу на те, що підставою для його проведення є рішення інвесторів (акціонерів, учасників), а також керівництва чи кредиторів. Ті укладають договір з аудитором, і як правило оплачують його послуги. Такий аудит в основному не потребує оприлюднення фінансової звітності.

При цьому вимоги до аудиторів визначає замовник, а вимоги до аудиторського висновку регулюються міжнародними стандартами аудиту (МСА).

Окрему увагу експерт приділила аудиту підприємств, що становлять суспільний інтерес. У 2017 р. в законодавстві з’явилася новела, що зобов’язує такі підприємства проводити відкритий конкурс з вибору аудитора. «Коли на моїй практиці ТОВ виявилась підприємством, що становить суспільний інтерес, це було дуже неочікувано. Адже товариство не лише не мало цінних паперів, а й було дещо збитковим, постійно кредитувалося в материнській компанії». Правник розповіла й про характеристики, що відрізняють такі компанії.

Аудит в акціонерних товариствах регулюється законом «Про акціонерні товариства». Річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором. Серед іншого, таким аудитором не може бути афілійована особа товариства. Крім того, існує норма закону, що аудитор, який консультує товариство, не може надавати фінансовий звіт. Хоч на практиці даної вимоги дуже часто і не дотримуються.

Також аудиторська перевірка діяльності АТ може бути проведена на вимогу акціонерів, які є власниками понад 10% акцій товариства. У такому разі акціонер самостійно укладає з визначеним ним аудитором договір про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності. Також він зазначає обсяг перевірки.

Товариство має допустити такого аудитора до перевірки протягом 10 днів з отримання запиту акціонера, а виконавчий орган зобов’язаний надати аудитору завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів протягом 5 робочих днів з дати отримання запиту.

Інформація для акціонера

Однак на практиці товариство може чинити перешкоди, не допускаючи акціонера чи учасника до перевірки. Спікер звертала увагу, що у зв’язку із цим правники пропонують прописати в законі, що компанія «зобов’язана» допускати до такої перевірки: «Думаю, рано чи пізно це буде реалізовано», — повідомила лектор.

А далі зосередилася на судовій практиці щодо цього питання. Зокрема, на позиції Касаційного господарського суду (№924/1237/19), де «верховники» відмовили товариству в задоволенні вимоги про проведення аудиту за період, коли позивач не був акціонером.

Експерт зазначила, що це дуже цікаве рішення, серед іншого тому, що воно дещо змінює позиції ВС, яких притримувалися раніше. Коли можна було обирати аудитора (наприклад акціонерам, котрі володіють понад 10% акцій) і давати йому завдання, аби той перевірив фінансову звітність за певний проміжок часу.

Тобто до цього такі позови задовольняли (що товариство має допустити аудитора і надати йому матеріали не лише починаючи з минулого року, а й ретроспективно — за 5 років). Раніше суди, імовірно, трактували право на отримання даної інформації як корпоративне право акціонера чи учасника, розмірковувала юрист.

У даному ж рішенні КГС ідеться про те, що право вимагати проведення аудиторської перевірки виникає в акціонера з моменту набуття ним права власності на акції АТ, оскільки саме з цього моменту особа стає носієм корпоративних прав. Тож відмова АТ в задоволенні вимоги про проведення аудиту за період, коли позивач не був акціонером, не може порушувати його корпоративних прав.

Таким чином, доповідач зробила висновки, що КГС не вважає право акціонера на отримання фінансової звітності корпоративним правом: «Це нестандартний підхід. Але побачимо, може, щось зміниться. Дане рішення мене непокоїть тому, що нам з вами потрібно (особливо, якщо ми супроводжуємо клієнта й заходимо в «акціонерку» чи ТОВ) вишукувати інші інструменти».

Обов’язок для товариства

У постанові КГС від 29.04.2020 (справа №922/1859/19) ішлося, що право акціонера вимагати проведення аудиту не залежить від бажання самого товариства чи його посадових осіб або доцільності проведення такої перевірки. Натомість обов’язок товариства забезпечити аудитору можливість провести перевірку виникає відповідно до прямої вказівки закону.

В іншій справі акціонер звертався до товариства, однак те просто не забирало листа з вимогою про проведення аудиту з пошти. «Суди ж, з’ясовуючи, чи були дотримані норми щодо інформування товариства, прийшли до висновку, що процедура щодо зобов’язання провести аудит дотримана не була», — розповідала правник.

При цьому акціонер надав докази направлення інформації, указуючи що рекомендовані листи поверталися, що сплив місяць, але ніхто не забрав їх на пошті. Н.Тарасова застерегла, що нині в судах саме така ситуація. Докази в таких випадках не враховуються.

Позаяк остаточно не визначено, що право проведення аудиту — це складова корпоративного права на управління, від Феміди слід чекати несподіваного фіналу — у вигляді чергової постанови ВС.

Адвокат звернула увагу на ще одне показове рішення «верховників» (№908/2753/18). Мовляв, правники не завжди враховують, що їх акціонери чи учасники можуть перебувати під санкціями або потрапити в санкційний список, через що не можуть голосувати.

«Тож не забувайте, що кожного контрагента ми також маємо перевірити на наявність у санкційних списках. Відповідно, ситуацію з акціонерами чи учасниками також потрібно відслідковувати. Адже, якщо ви супроводжуєте проведення загальних зборів чи учасників і з’ясовується, що хтось потрапив під санкції РНБО, як мінімум варто подумати, як діяти в такій ситуації», — резюмувала доповідач.

Тут, у царині корпоративного права, юристи вчергове очікують від законодавців більш лояльного й адекватного регулювання. Однак, можливо, парламентарів укотре випередить ВС.