Заступник голови ВРП (2020—2022 рр.) Олексій Маловацький:

«Сьогодні в реформаторів немає розуміння, як працює судова система»

У Вищій раді правосуддя не залишилося представників адвокатури: обидва подали заяви про відставку, не бажаючи брати участь в експериментах влади. Із цієї нагоди один з них — заступник голови ВРП Олексій Маловацький, який донедавна також виконував обов’язки очільника Ради, — підбив підсумки своєї роботи. Також він висловився щодо проблем, з якими стикається як орган суддівського врядування, так і вітчизняна Феміда в цілому.

«Ця дорога відкрита»

Прикметно, що перебування О.Маловацького на посаді заступника голови припало саме на час пандемії. І, за його оцінкою, Рада впоралася з тими викликами, які постали перед судовою системою в цей період.

До головних досягнень він відніс створення ЄСІТС, точніше окремих її модулів, зокрема й для забезпечення діяльності самої Ради. Також він повідомив, що днями ВРП затвердила зміни до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що стосуються автоматичного розподілу справ у судах. За його словами, це має припинити дві практики розподілу матеріалів — доповідачеві та колегії. Тепер справи розподілятимуть тільки доповідачеві — відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів від 26.11.2010 №30. Утім, це не стосується кримінальних проваджень, які розподілятимуться в порядку, затвердженому зборами суддів.

Крім того, з’явилася можливість надсилати судові повідомлення через додаток «Дія». Аби домогтися цього, Раді довелося змагатися понад 9 місяців. З ким саме точилася боротьба, він не уточнив, але зауважив, що тепер «ця дорога відкрита», і висловив сподівання, що «ця система надалі тільки розвиватиметься».

Як одну зі своїх ініціатив, що також має право на життя, О.Маловацький назвав штучний інтелект. «Я її просуватиму, можливо, під час іншої каденції чи в інших органах державної влади», — зауважив він, тим самим озвучивши намір повернутися до складу Ради пізніше. Принаймні він цього не виключає.

За його словами, «має відбутися кілька нарад щодо принципової можливості використання штучного інтелекту в судових розглядах». Сам О.Маловацький допускає таку можливість, наприклад, щодо комерційних справ. Зокрема, була ініціатива відкрити в Україні відділення лондонського чи якогось іншого комерційного арбітражу, але ця ідея наштовхнулася на неспроможність українських бізнесменів малого й середнього рівня оплачувати послуги таких арбітрів.

«Важливо, аби в суді панувала раціональна думка»

До досягнень ВРП він відніс також забезпечення сталої роботи судів, попри непрості карантинні умови. Хоча навряд чи всі судді погодяться, що це є виключно заслугою Ради. Проте деякі кроки, напевне, можна вважати такими, що пішли або підуть на користь розвитку судової системи.

Так, за словами О.Маловацького, за ці 2 роки ВРП нарешті підняла питання адміністрування судів. Зокрема, визначено максимальне навантаження на суддю впродовж року та затверджений класифікатор, який дозволяє визначити кількість годин, що повинна витрачатися на розгляд певної категорії справ, який спрямований до Державної судової адміністрації.

Зокрема, ВРП зменшила порівняно з тим, що використовувала раніше РСУ, показник робочих днів для судді впродовж року до 200. «За нашими підрахунками, за цей час суддя спроможний розглянути якісно та ефективно від 183 до 215 справ», — озвучив числа О.Маловацький.

Відповідно, це уможливлює обчислення штатної чисельності суддів. Якщо взяти середній показник справ, що розглядаються в судах за рік, а нині це близько 4 млн, то, за його словами, для їх розгляду потрібно десь 8—10 тис. служителів Феміди. Тобто вдвічі більше, ніж зараз.

«Для мене вже як адвоката важливо, аби в суді панувала раціональна думка, а не конвеєр, коли суддя не спроможний ознайомитися повною мірою з матеріалами справи», — зачвив О.Маловацький.

Утім, схоже, для судового адміністрування застосовується якась особлива арифметика або очікується стрімке зниження кількості справ, що надходять до судів. Адже прямий підрахунок свідчить, що для розгляду за рік 4 млн справ потрібно 18,6 тис. суддів. Або більше половини справ потрапить у перехідний залишок на рік наступний.

Від штатної кількості суддів, як пояснив член ВРП, ідуть обрахунки кількості помічників, секретарів судового засідання. Й у кінцевому підсумку — кількість коштів, які необхідні для забезпечення діяльності судових установ.

«Ми стикнемося з проблемою недофінансування помічників суддів»

Саме недофінансування, а не пандемія стало в останні роки чи не головним викликом для судів перших двох ланок. Торік ці суди були профінансовані тільки на 36,6%, цьогоріч трохи більше — 41%. Водночас власне на матеріальне забезпечення судів — папір, Інтернет тощо — закладається 2—3% від цієї й без того малої суми. «Цьогоріч, і ми вже це бачимо, ми стикнемося з проблемою недофінансування помічників суддів», — із сумом повідомив О.Маловацький, заспокоївши суддів: вони отримають усе, що належить за законом.

За його словами, основна проблема, через яку виникла така ситуація з бюджетними асигнуваннями, полягає в «незбігу позицій між ВРП та Мінфіном». «Останній стверджує, що розподіл фінансування між судами є нерівномірним і незрозумілим. І це походить від того, що в нас немає судового адміністрування — скільки людей має бути в апараті, як розраховувати цю чисельність», — пояснив він.

Тож ВРП затвердила типове положення про апарат судів. «Це необхідно, аби мати розуміння, як працюють суди в розрізі округу, області, — додав він. — Потрібно дуже чітко зрозуміти, що потрібно в розрізі однієї області, скільки людей потрібно для якісного розгляду справ у межах визначеного навантаження, скільки коштів та які витрати знадобляться».

Як одну з можливостей для економії він назвав е-суд. «Ми, наприклад, зекономили 1,5 млн грн. лише на поштових повідомленнях», — доповів О.Маловацький про ефективність електронної комунікації. Для наповнення судових бюджетів, на думку члена ВРП, можна також передивитися ставки судового збору.

Наприклад, за його оцінками, торік у середньому розгляд однієї справи коштував 3300 грн. Тому О.Маловацький пропонує розширити бази нарахування збору, визначивши їх на рівні безвтратності. «Судова влада може сама забезпечувати себе коштами й не бути дотаційною», — переконаний він. Утім, що робити з тими провадженнями, в яких позивачі звільненні від сплати збору? Буде за них доплачувати держава чи ці витрати перекладуть на інших?

Звісно, не обійшов член ВРП увагою й кібербезпеку. Адже недавно низка сайтів органів державної влади потерпіла внаслідок кібератаки. І найдовше відновлювалася робота саме сайту ВРП. «Рада фактично втратила сайт і почала його відновлювати», — пояснив він. Принагідно відзначив, що ВРП тільки рік як отримала права на цей сайт — раніше він належав третій особі. «Це доволі дивна ситуація, але ми її розв’язали», — повідомив О.Маловацький.

«Тільки судова влада торік перебувала в процесі реформування»

Однією з функцій ВРП є відстоювання незалежності судової влади. І останнім часом цей напрям став чи не найактуальнішим через намагання політиків реформувати її. Причому, як відзначив О.Маловацький, «тільки судова влада торік перебувала в процесі реформування». Проте ця перебудова відбувається фактично без урахування думок самих судових органів.

З одного боку, ВРП наділили правом давати консультативні висновки щодо законодавчих ініціатив, які стосуються незалежності вітчизняної Феміди. І Рада ухвалила десь півсотні таких висновків. Однак, з другого боку, вони не лише майже не беруться до уваги, а й не включаються до матеріалів законопроектів, що розміщуються на сайті Верховної Ради.

Щоправда, у ВРП, напевне, розуміють, що цей формальний крок навряд чи спонукає народних депутатів дослухатися до думки Феміди. Адже так само вони ігнорують і висновки парламентських експертів, що оприлюднюються на сайті ВР.

Навряд чи виправить ситуацію й пропозиція щодо заслуховування щорічних доповідей про стан незалежності судової влади, які готує ВРП. За словами О.Маловацького, Рада не раз виходила з такою пропозицією, але нардепи дотепер не виявили бажання почути її думку. «Аби реформувати судову систему, потрібно розуміти проблеми, з якими вона стикається, — наголосив він. — Натомість сьогодні в реформаторів немає розуміння, як працює судова система».

Тож, на його думку, ВРП має отримати право законодавчої ініціативи в частині забезпечення незалежності судової влади. Хоча можливість подати законопроект зовсім не означає, що його бодай винесуть на голосування до сесійної зали. Напевне, більш дієвим за нинішніх обставин було б донесення проблем судової системи до вух наших міжнародних партнерів, до яких нардепи дослухаються куди частіше. Достатньо згадати реагування на критику з-за кордону щодо судової реформи-2019.

Утім, не тільки законодавці, а й «свої» не завжди згодні брати до уваги позицію ВРП. Наприклад, так сталося зі зверненням до Конституційного Суду щодо окремих положень закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Якщо порівняти звернення ВС та ВРП, то до звернення першого увійшов тільки один абзац з аналізу, який підготувала ВРП. «Виглядало це дивним, адже це безпосередньо впливає на незалежність судової влади», — дорікнув «верховникам» О.Маловацький. Тож на додачу до права законодавчої ініціативи, на його думку, доцільно наділити ВРП правом безпосереднього звернення до КС щодо актів, які посягають на незалежність судової влади.

Схожа ситуація склалась і з реагуванням на скарги суддів щодо втручання в їхню діяльність. «На жаль, наразі ВРП може лише звернутися до органів правопорядку чи прокуратури щодо інформування про стан розгляду певного провадження», — пояснив О.Маловацький суть проблеми. Натомість, на його думку, якщо Рада кваліфікує певні дії як утручання або тиск, правоохоронні органи не мали б відмовляти у відкритті кримінального провадження. «Тоді було б набагато менше ситуацій, коли на зверненні ВРП ми отримуємо відповідь про відсутність підстав для цього», — пояснив він суть проблеми.

Водночас віднедавна у ВРП з’явилася функція повідомлень від Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно проведення перевірок відносно суддів. О.Маловацький повідомив, що в Раді вже створена робоча група, яка опікуватиметься питаннями незалежності суддів під час таких перевірок.

«Інакше ми прийдемо до ситуації абсолютного колапсу»

Не менш загрозливою є ситуація з кадровим забезпеченням судочинства. Адже останні роки владні органи надто захопилися очищенням суддівських лав, не дбаючи про їх поповнення. Ба більше, запровадили доволі складну процедуру допуску до професії, що складається з 15 стадій. «Якщо ми хочемо залучити молодих людей, слід спростити процедуру добору, аби вона складалася з трьох етапів: тест, складання рішення, перевірка досьє», — зауважив О.Маловацький.

Поки що така процедура займає 3 роки. Проте вже зараз можна говорити про її неефективність, хоча б з тієї точки зору, що й до суддів, які пройшли всі 15 стадій, є претензії з боку сторін процесу. «Хіба ми забезпечили задоволення всіма їхніми рішеннями?» — поставив риторичне запитання О.Маловацький.

Крім того, на його думку, слід відмовитися від публічного обговорення кандидатів. Так само він не підтримує проведення кваліфікаційного оцінювання, в якому судді перебувають вже 8 років, що порушує всі законодавчо визначені строки. Юрист запропонував нардепам прийняти рішення про зупинення цього оцінювання. «Інакше ми прийдемо до ситуації абсолютного колапсу», — застеріг він.

«Дехто з великих фахівців у галузі права каже: «Через 25 років у нас буде інша система правосуддя». Не буде. Зміна людей на посадах — це тимчасове вирішення питання, доки не з’явиться людина, яка прийматиме інші рішення», — пояснив він, чому реформатори займаються сізіфовою працею.

«І НААУ, і прокурори, і парламент не проголосують за цих кандидатів»

Звісно, не обійшов О.Маловацький увагою й ситуацію з появою етичної ради. «Я не вважаю, що допоміжний орган може самостійно вирішувати питання, хто повинен входити до складу конституційного органу. Із жодним суб’єктом формування вона не зустрічалася, аби дізнатися, що їм потрібно, аби вони відібрали найкращих представників до складу ВРП», — наголосив він. За його оцінкою, фактично законодавець створив такий собі незалежний орган державної влади з власною дискрецією.

Утім, це може призвести до ситуації, коли члени ЕР відберуть певних кандидатів, але суб’єкти формування ВРП їх не підтримають. «Я впевнений, що і НААУ, і прокурори, і парламент не проголосують за цих кандидатів», — спрогнозував він. Водночас не передбачено процедури, аби вони могли відкинути негативний висновок ЕР щодо кандидатів.

Також він висловив чимало зауважень щодо самої процедури роботи ЕР. Наприклад, вона не передбачає відводу. «А як бути з рішенням КРЄС, як може існувати суд, в якого немає процедури відводу?» — дивувався він.

Дивує його й відсутність публічності під час обговорення рішень ЕР. Адже такий принцип, наприклад, передбачений законодавцем для ВРП, а для ЕР — ні. До того ж рішення приймається за фізичної відсутності людей. «Як розглядаються документи, хто яким правом керується, який статус мають норми закону, як вони передаються за кордон, зокрема матеріали з обмеженим доступом, у чиї руки вони потрапляють», — озвучив він низку процедурних ноу-хау в роботі ЕР, що не можуть не насторожувати.

Також, за його словами, не зрозуміло, якими правовими аргументами керується особа, якщо вона не знає національного права, які питання задаватиме під час відбору й чи не стане єдиним критерієм ухвалення рішення, якими задоволені або не задоволені певні громадські організації? «Якщо комісії можна не пояснювати своїх рішень, то як питати пояснень від суддів щодо їхніх рішень?» — ще одне питання без відповідей.

Урешті-решт як орган може ухвалювати рішення, якщо його компетенція оскаржується в КС? «Якщо частину своїх функцій ми передаємо не громадянам України, які приймають рішення по відношенню до громадян України, це слід прописувати в Конституції», — переконаний О.Маловацький. Він висловив здивування, що вітчизняні конституціоналісти мовчать із цього приводу.

«Якщо всі роблять вигляд, що їх це влаштовує, то слід викинути свої дипломи. Є наука, і ми повинні її поважати. Але й науковці мали б активно висловитись із цього приводу», — наголосив він.

Правник фактично дав пораду суддям за аналогією з можливостями ЕР ухвалювати рішення з відхиленням від процедури, також послуговуватися цим стандартом, наприклад, якщо вони не вкладаються в якісь процесуальні норми. Звісно, це був жарт, але із сумним присмаком.

«Якщо це дорадчий орган, то на якій підставі він користується символікою держави? Чому документи підписує один член? Чи ведеться протокол засідання? З ким обговорювався регламент ЕР, якщо це допоміжний орган?» — випустив він ще низку стріл у бік тих, хто поклався на іноземну допомогу як на гарантію неупередженості та доброчесності. «Як можна допомагати мені без моєї згоди?» — підсумував О.Маловацький претензії до необмеженої дискреції в роботі ЕР.

«Я в таких експериментах брати участі не хочу, але хотів би почути тлумачення, глибоку наукову думку в контексті ст.8 Конституції, коли іноземець може приймати рішення, обов’язкові для державних органів України». Таким чином чоловік фактично пояснив, чому разом з колегою — Павлом Гречківським — подав у відставку.

«Посаду не треба займати, на ній потрібно працювати»

Утім, схоже, що не всі члени ВРП переймаються такими питаннями. Для них більш зручною є позиція страуса. Наприклад, більше року Рада не спромоглася визначитися з повноцінним очільником. «Достатньо дивна ситуація. Від суддів ніхто не подав кандидатури», — пояснив проблему вибору О.Маловацький.

За його словами, ВРП вирішила, що буде працювати, але «тихенько», тобто просто залишатися на посадах. «Посаду не треба займати, на ній потрібно працювати й давати результат», — наголосив він.

До речі, це спровокувало ще одну дискусію — щодо повноважності самої Ради. Адже за законом (ст.18) ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посади щонайменше 15 членів. Проте тепер саме обраних членів ВРП залишається 14, адже Голова ВС входить до її складу за посадою.

«Я виніс таке питання на розгляд ВРП, але вона не захотіла його розглядати», — розповів О.Маловацький, але не став давати оцінки наявності кворуму. Утім, зауважив, що «у ВРП залишається 14 обраних членів та Голова ВС, і вони можуть визначитися, чи є в них компетенція працювати далі». Тим самим він побічно підкреслив відсутність повноважень у нинішнього складу Ради.

Тож на додачу до відсутності Вищої кваліфікаційної комісії суддів маємо ще й ВРП із сумнівною легітимністю, що дійсно скочує судову систему в правове провалля. Щоправда, того ж дня на офіційному сайті ВРП було наведено протилежне пояснення. «Я не знаю, хто й коли приймав таке рішення», — відповів юрист.

Наостанок він пообіцяв видати книгу про своє перебування на посаді члена ВРП протягом 4 років. «Багато хто себе впізнає, але в художніх образах», — з посмішкою проанонсував своє творіння О.Маловацький.