Фатальна бійка

Щоб зняти зі школи відповідальність за смерть учня, формальних відписок замало

За загальним правилом, за все, що відбувається в школі з учнями, відповідає класний керівник. І, як підтвердили судді у Страсбурзі, щоб зняти відповідальність зі школи, потрібно провести ретельне розслідування.

Інцидент на уроку

Деренік Г. навчався в 4-му класі школи м.Чаренцавана. Одного червневого дня мама відвела сина до школи, де мав відбутися іспит з математики. Класний керівник С.К. посадила учнів у класі та записала завдання на дошці. Потім вона вийшла, щоб поговорити з колегою.

За її словами, вона покинула клас тільки на кілька хвилин. Але, поки її не було, між учнями сталася бійка, унаслідок якої Деренік був побитий двома однокласниками. Хлопчик, як і інші учні, голосно кричав.

На шум у клас увійшла прибиральниця, і лише потім — класний керівник та інші вчителі. Вони знайшли Дереніка лежачим на підлозі в непритомному стані. Його винесли у двір школи, намагаючись повернути до тями. Після безуспішних спроб це зробити дитину доправили до лікарні. Як буде згодом установлено, на момент госпіталізації хлопчик був уже мертвим.

У висновку експерт зазначив, що з раннього дитинства Деренік неодноразово діставав медичну допомогу, здебільшого вона стосувалась інфекційних захворювань. Також хлопчика оглядав педіатр, і батьки повідомили, що за два тижні до цього дитина без причини знепритомніла під час занять спортом. Вони також сказали, що двома роками раніше він упав у школі та вдарився головою, унаслідок чого знепритомнів.

Педіатр направив Дереніка до дитячої лікарні в Єревані для подальшого обстеження, де йому було поставлено діагноз «непритомність» і рекомендовано активне спостереження. Після цього батьки не скаржилися на те, що дитина втрачала свідомість.

Експерт дійшов висновку, що причиною смерті Дереніка Г. стала гостра дихальна і киснева недостатність, які стали наслідком низки змін його внутрішніх органів, виявлених у ході судово-медичної експертизи.

Через місяць було порушено кримінальну справу за фактом побиття Дереніка. Проте поліція відмовилася порушити справу за фактом смерті хлопчика.

Проте просувалося слідство абияк. Дідусь хлопчика постійно підштовхував слідчих до тих чи інших дій, а ті лише відмахувалися.

Зрештою кримінальну справу було закрито. За даними поліції, Дереніка побили однокласники. Уже після бійки хлопець нібито підійшов до дошки, щоб побачити, що на ній написано, а повернувшись до свого столу, раптом упав на підлогу та знепритомнів.

Далі говорилося, що однокласники, котрі побили хлопчика, не могли бути притягнуті до відповідальності, оскільки не досягли віку кримінальної відповідальності.

Прикметно, що й суди, хоч і скасовували рішення прокуратури про закриття справи, але не змогли спонукати слідчих виконати свої професійні обов’язки належним чином: з’ясувати, чи був лікар у школі на момент подій, чи можна було б врятувати хлопчику життя і врешті-решт чи не сталися  зміни у внутрішніх органах через завдані удари.

Розслідування з-під палиці

Зрештою дідусь і мама поскаржилися до Європейського суду з прав людини. Розглянувши справу «Derenik Mkrtchyan and Gayane Mkrtchyan v. Armenia» Суд у рішенні від 30.11.2021 зазначив, що мало місце неефективне розслідування. Адже для того, щоб у принципі відповідати вимогам ст.2 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, воно має «демонструвати такі характеристики, як незалежність, швидкість, розумна оперативність, адекватність, ретельність, об’єктивність і достатня участь найближчих родичів».

Суд зазначив, що в день інциденту поліція призначила судово-медичну експертизу для визначення причин смерті Дереніка. Проте тільки через 1,5 місяця слідчі органи порушили кримінальну справу. І то після запиту першого заявника на ім’я генерального прокурора й виключно щодо побиття. На думку Суду, це неминуче зменшило обсяг розслідування, спрямувавши його лише на інцидент із побиттям без необхідності належним чином досліджувати весь ланцюжок подій.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча в рішеннях про закриття кримінальної справи коротко розглядалися питання, які стосуються можливої відповідальності шкільної влади, це було зроблено досить формально — з посиланням на простий лист начальника наглядового органу, що діє при Міністерстві освіти.

Більше того, у матеріалах, поданих до Суду, немає нічого, що вказувало б на те, що слідчі органи своєчасно зібрали докази та допитали свідків. Також немає жодних указівок на те, що проводились якісь інші слідчі дії до порушення кримінальної справи.

Тільки після того, як батьки Дереніка провели власне розслідування, опитавши його однокласників, з’ясувалося, хто побив їхнього сина. Але навіть тоді, отримавши відповідні записи показань, слідчий лише через місяць попросив Державну інспекцію з освіти вивчити обставини події, не давши власної оцінки діям шкільної адміністрації.

Зробивши висновок, що двоє винних не підлягали кримінальному переслідуванню, слідчий орган коротко згадав у постанові, що адміністрація школи не могла нести відповідальність за інцидент, оскільки не знала про стан здоров’я Дереніка. Проте ніщо не вказує на перевірку, чи належним чином шкільна адміністрація виконала свої обов’язки щодо нагляду за учнями.

Також розслідування не розглядало питання про медичну допомогу в школі в день інциденту, у тому числі про те, чи можна було запобігти смерті, якби така допомога була надана вчасно. І це незважаючи на те, що суд двічі звертав увагу слідчих органів на це питання.

ЄСПЛ визнав за непотрібне перевіряти, чи відповідали інші аспекти розслідування вимогам конвенції та констатував порушення ст.2 в її процесуальній частині. Як компенсацію за моральну шкоду внаслідок неефективного розслідування держава має виплатити заявникам €24 тис.

А вчителям, і не лише вірменських шкіл, усе ж таки слід уважніше ставитися до конфліктів, які назрівають між учнями. Адже школа має виховувати, а не завдавати дітям шкоди.