Про боргову розписку

Сам факт підписання розписки, за відсутності доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, а також засвідчує отримання боржником обумовленої цим договором суми.

У справі №531/152/19 позивач вимагав стягнення $50 тис., які він позичив 10 років тому матері відповідачів. На підтвердження цього позивач надав дві розписку: в одній (без дати) вказано, що жінка зобов’язалася повернути ці кошти на вимогу позикодавця, друга (2008 року) — про те, що вона отримала 240 тис. грн. (еквівалент $50 тис.) у рахунок продажу чи передачі в оренду успадкованої ділянки. 

Позов поданий у 2019 році до спадкоємців після смерті жінки. Суди перших двох інстанцій у задоволенні вимог відмовили. Натомість Касаційний цивільний суд звернув увагу, що наявність оригіналу розписки у кредитора, свідчить, що боргове зобов’язання не виконане.

Зокрема, суди не надали правову оцінку змісту розписки без дати, де словосполучення «отримала кошти» вжито з використанням дієслова у минулому часі. Отже, на думку КЦС, це підтверджує факт, що написанню розписки передувало отримання грошей боржником. А наявність оригіналу цієї розписки у позивача свідчить про те, що за життя жінка гроші не повернула.

Доводи відповідачів про те, що договір позики є безгрошовим і спадкодавиця не отримувала у борг кошти за розпискою без дати обґрунтовувались показаннями свідків. Але це, наголосив КЦС, суперечить положенням ст.1051 Цивільного кодексу.