Визнавати та надавати

Чому ВС позбавлений процесуальних механізмів щодо арбітражу та як із цим жити

Аби бути дружелюбними до арбітражу, «верховники» потребують відповідних законодавчих змін і спеціалізації. Поки ж Верховний Суд працює із цією категорією справ як апеляційна інстанція. І конструктивний діалог з юристами-практиками не завжди складається.

Особливості перегляду

Комітет Асоціації правників України з альтернативних вирішень спорів запросив адвокатів і суддів до дискусії щодо судової практики у сфері арбітражу. Голова комітету Ірина Назарова на початку вебінару подякувала суддям ВС Ользі Ступак та Василю Крату за те, що вони зголосилися взяти участь в обговоренні.

«Цю тему я люблю не менше, ніж сімейні спори», — зазначила на початку своєї доповіді О.Ступак. І відразу повідомила, що йтиметься про справи, які ВС переглядає як суд апеляційної інстанції. «У моїй колегії зараз немає справ, які ми б розглядали як касаційна інстанція», — уточнила суддя.

Так, в одній зі справ, що розглядав ВС, зроблено важливий висновок: констатовано, що розгляд у міжнародному арбітражному суді здійснено у складі арбітрів, які були призначені з дотриманням вимог регламенту. І учасник арбітражного розгляду не висловлював заперечень щодо складу арбітрів під час провадження. Відповідно, Касаційний цивільний суд сказав, що арбітражне рішення не суперечить публічному порядку, не наведено підстав для його скасування.

В іншій справі ставилося питання про відстрочення виконання рішення МКАС. Колегія КЦС тривалий час вивчала справу, радилася з науковцями та прийшла до висновку, що такі заяви не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Адже питання відстрочення вирішуються судом, що розглядав справу як суд першої інстанції. Натомість національні суди лише наділені повноваженнями визнавати та надавати згоду на виконання рішення МКАС, не вирішуючи спору по суті. Це логічно й виправдано, заявила О.Ступак.

Учасники вебінару цікавились, як нині забезпечуються права сторони щодо повідомлення про процес, мовляв, сучасна реальність міжнародної практики — кореспонденція в електронному вигляді. Щодо цього вона зазначила, що у цьому питанні ВС керується регламентом міжнародного арбітражу. Тож якщо регламент суду передбачає електронне повідомлення сторін, його виконують.

Згадуючи справу щодо торговельно-розважального комплексу Sky Mall, в О.Ступак запитували, чи спілкуються українські суди з міжнародними арбітражами, уточнюючи якісь деталі для винесення додаткового рішення. Суддя зазначила, що нині такої практики немає. На відміну від третейських судів, справу не витребовують, міжнародним арбітражам запитань не ставлять.

Також не відомо, чи відслідковують міжнародні арбітражі наслідки стосовно допуску їх рішення до виконання. «Наш МКАС при Торгово-промисловій палаті, чиї рішення ми переглядаємо за заявами про скасування, дуже прискіпливо за цим всім слідкує, і кожного разу повідомляє десь на форумах, яке рішення і з яких підстав скасували, а кожне скасоване рішення МКАС при ТПП завжди стає предметом детального обговорення», —зауважила суддя.

Розвиток складний і непередбачуваний

Своєю чергою В.Крат розповідав про недійсність арбітражних угод. «Ольга В’ячеславівна половину моїх слайдів використала. Ми так не домовлялися. Це недобросовісно». «Я їх сама готувала, Василю Івановичу», — обмінялися жартами «верховники».

Перед тим як перейти до тематики, дотичної з недійсністю, В.Крат зазначив, що в суду має бути суттєва спеціалізація — «без неї подальший рух достатньо складний і непередбачуваний». З точки зору арбітражу, ВС діє як апеляційна інстанція, проте немає ефективних механізмів, аби реагувати на проблемні моменти, наприклад щодо неоднакового застосування.

«Як на мене, законодавець із якоїсь незрозумілої причини, говорячи про те, що ВС здійснює апеляційний перегляд, по суті, позбавив його процесуальних механізмів. Тож Україні, аби бути дружелюбною до арбітражу, потрібно здійснити суттєві кроки», — наголосив В.Крат.

Висвітлюючи тему дійсності-недійсності, суддя звернув увагу на досить суттєвий момент: сторони стали менше використовувати культ недійсності порівняно з практикою 2018—2019 рр.

Також О.Ступак зазначила, що буквально напередодні, під час зустрічі з колегами з апеляційної інстанції, судді звернули увагу на те, що із запровадженням Кодексу з процедур банкрутства змінився підхід, і Велика палата вже висловилася щодо цього. «Там, де стороною будь-якого спору є банкрут, і можливі майнові наслідки стосовно збільшення чи зменшення ліквідаційної маси, спір належить до господарської юрисдикції», — констатувала О.Ступак. Тож навіть якщо така справа була розпочата у суді цивільної юрисдикції, вона не закривається, а передається до «господарників».

Санкційний «колапс»

Адвокат, партнер Everlegal Всеволод Волков порушив тему стягнення відсотків за період дії санкцій проти низки країн, зауваживши, що даний аспект не знайшов свого відображення в трьох останніх рішеннях ВС. Правник посилався на практику англійського суду щодо санкцій проти Ірану, що стосуються арбітражних рішень, і зазначав, що за однією з вимог ніхто не має нести відповідальність за дотримання санкцій. У клопотанні сторона заявляла, що стягнення відсотків за період санкцій буде суперечити публічному порядку, і суд відмовив у стягненні відсотків за цей період. Мовляв, при застосуванні міжнародних договорів можна брати до уваги практику їх застосування іншими країнами. В.Волков намагався зрозуміти, чи мало це вплив на рішення ВС.

«Верховники» в одному з рішень (щодо Російської Федерації) відмовили у визнанні й виконанні рішення, сказавши, що санкції не припиняють зобов’язання боржника й не унеможливлюють виконання рішення МКАС при ТПП РФ після зняття санкцій зі стягувача. Адвокат DLA Piper Павло Богаченко погодився з позицією ВС щодо тимчасовості: «Якби в нас були довічні або постійні санкції, це було б непропорційним обмеженням, які б становили собою порушення», — зазначив правник.

Та з точки зору практичності виконання надається лише 3 роки, аби звернутися за виконанням арбітражного рішення. Тож виникає неврегульована ситуація. Адже після спливу цього періоду сторона не матиме можливості поновити цей строк, і це буде підставою для відмови в задоволенні її клопотання про визнання арбітражного рішення. Разом з тим трирічні санкції можуть бути продовжені.

Адвокат висловив думку, що можливо ВС мав на увазі, що боржник зголоситься добровільно виконати рішення після того, як будуть зняті санкційні обмеження. Утім, це дуже сумнівно, оскільки на практиці боржник не дуже прагне виконувати рішення проти нього. Виходом із ситуації для стягувача П.Богаченко вбачав подання заяви та прохання про зупинення розгляду провадження до моменту, поки санкції не будуть зняті.

Та В.Волков зазначив, що інколи не вигідно подавати таке клопотання: «За ЦПК відкладання виконання рішення обмежено лише одним роком, відповідно питання відкладення розгляду до моменту припинення санкцій неврегульоване. Проте є питання, в яких випадках суд зобов’язаний зупинити провадження, у тому числі за клопотанням сторони. Питання санкцій, на жаль, обійшли своєю увагою, коли в ЦПК уносилися зміни», — нарікав правник.

О.Ступак узяла слово, аби звернути увагу колег на те, що 22.08.2018 ст.81 закону «Про міжнародне приватне право» доповнили новою частиною. Тож після цього рубікону рішення ВС були ухвалені з її застосуванням. Прямо передбачено, коли суд може відмовити в допуску до виконання рішення міжнародного арбітражу.

У підсумку Олександр Волков з ЮФ «Астерс» наголосив: є надія, що все буде «цікаво». Мовляв, на українську практику дивляться на заході, тож національним судам варто також дивитися — на тлумачення Нью-Йоркської конвенції, наприклад стосовно різниці між частковими та проміжними рішеннями.

Прагнути досконалості

Та деякі правники-практики, які також взяли участь у заході, мабуть, були під таким враженням, що долучилися до дискусії з «верховниками» й по 20 хв. переказували зміст клопотань. Урешті-решт представники ВС були змушені констатувати, що справа саме в них на розгляді, тож публічно обговорити її деталі не вдасться. Дехто з адвокатів у доповіді просто цитував хронологію справ від царя Гороха, тому також дістав жорстку відсіч від ВС.

«Проте всі питання дуже важливі, і важливо їх обговорювати. Міжнародна практика дійсно має братися до уваги. Та мушу сказати, що буквально 5 років тому я не уявляв, що б зі мною змогли зробити судді, якби я посилався на рішення Верховного суду Сінгапуру, обґрунтовуючи свою позицію. Думаю, що такий аргумент не був би сприйнятий, а зараз це сприймається. Дуже прикольно», — констатував О.Волков.

«Звісно, ми сприймаємо критику, що в рішеннях ВС, можливо, десь щось недосконале. Але ж ми прагнемо досконалості. Я завжди жартую, що коли я ставала суддею 20 років тому, нас не вчили писати рішення, це зараз суддів щодо цього рік муштрують у Національній школі суддів. Не всі народжуються Достоєвськими, але ми намагаємося», — узяла фінальне слово О.Ступак, наголосивши, що суду легше сприймати конкретні доводи, відповідей на які від них вимагають. «Та коли читаєш процесуальні документи на 30—40 аркушах і, вибачте, розумієш, що багато написано, але не було коли подумати, то й суду складно працювати з такими процесуальними зверненнями», — зауважила суддя.

Дійсно, переписувати історію всієї справи не обов’язково. І для деяких правників ця дискусія, на жаль, склалася не зовсім так, як би їм хотілося: порадили зайнятися вдосконаленням майстерності лаконічно викладати свої доводи. Проте ВС також пообіцяв удосконалюватися.

Безумовно, Україна нині лише на початку шляху, і подібні діалоги — тому свідчення. Та комунікація між суддями та правниками-практиками, безсумнівно, допоможе долати шлях, на якому буде менша кількість вибоїн.