Суддю можна підозрювати в упередженості, якщо він уже слухав справу, хоч і в іншій юрисдикції
У ході підвищення судді повинні пам’ятати про об’єктивність. У Страсбурзі нагадали, що законник має довести свою неупередженість або взяти самовідвід, якщо працює в суді, до якого оскаржують рішення у справі, обставини якої вже були предметом його розгляду.
«Знову ви?!»
На початку 2007 року Никола Стойменович разом з іншими особами був фігурантом кримінального провадження за підозрою в зловживанні владою та службовим становищем, шахрайстві та відмиванні грошей. Слідчі викрили організовану злочинну групу, до якої входили чиновники, нотаріус та інші особи. Роль Н.Стойменовича полягала в тому, що він, будучи нотаріусом, засвідчував фіктивні кредитні договори.
Після слухання в місцевому суді м.Скоп’є чоловіка та інших співучасників злочину було засуджено до позбавлення волі. Він не погодився з вироком і подав апеляційну скаргу. Утім, Апеляційний суд м.Скоп’є підтримав рішення першої інстанції.
У той час коли Н.Стойменович відбував покарання, потерпілі подали цивільний позов проти нього та його односправців та вимагали стягнути з них матеріальну шкоду, понесену в результаті шахрайських дій. Вимоги були задоволені — усі кредитні договори визнали фіктивними, а шахраїв зобов’язали відшкодувати збитки.
Утім, уже й так покарані порушники вирішили оскаржити те рішення до апеляційного суду. Після подання апеляційної скарги Н.Стойменович помер, але справу продовжили його адвокат і син.
Коли спадкоємець Марко Милошевич дійшов до Верховного суду, то дізнався, що суддя, яка виносила обвинувальний вирок у суді апеляційної інстанції, братиме участь у справі щодо оскарження результатів цивільного позову. М.Милошевич відразу вказав на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але на це не звернули уваги.
Уже сформульована позиція
У спірних ситуаціях усі шляхи ведуть до Європейського суду з прав люди. Сюди й прийшов М.Милошевич. Він нарікав, що відсутність неупередженого складу колегії у складі ВС порушила право на справедливий суд.
До Євросуду заявник відразу вирішив довести той факт, що суддя в той час, коли виконувала обов’язки голови ВС, мала повноваження визначати склад колегії, що мала б розглянути його апеляцію щодо питань права. Згодом суддю було переведено до палати з розгляду питань щодо тривалості судового процесу. Відповідно до внутрішнього наказу в цьому підрозділі вона мала залишатися до пенсії. І тільки у зв’язку з надходженням справи заявника суддю чомусь включили до палати з розгляду цивільних справ ВС.
Чоловік уважав, що суддя повинна була відмовитися від участі в цьому процесі, оскільки в неї вже склалася думка про роль Н.Стойменовича. Два судові процеси стосувались однотипних угод, в яких батько заявника був кредитором. До того ж цивільні суди під час розгляду цієї справи використовували докази та матеріали з обвинувального вироку. Таким чином, суддя, який виніс такий вирок, уже сформулював свою позицію.
Урядовці ж на такі закиди стверджували, що суддя була членом колегії з 5 суддів. До того ж вона не мала вирішального голосу. У ході процесу суддя не вчиняла жодних дій, які могли б поставити під сумнів її неупередженість. Оскільки цивільне та кримінальне провадження стосувалися не пов’язаних між собою питань, будь-які побоювання щодо необ’єктивного розгляду були необґрунтованими.
Не міг не знати, не міг забути
Стурбованість заявника була зрозумілою Суду, адже скарги стосувалися не стільки особистого упередження судді, скільки об’єктивних фактів, які викликали сумніви щодо неупередженості.
У Страсбурзі звернули увагу на той факт, що суддя була переведена до плати з розгляду цивільних справ ВС після того, як справу заявника прийняли в роботу. ЄСПЛ зауважив, що суд апеляційної інстанції з питань кримінального права дійсно провів детальний та кропіткий розгляд справи заявника. А тому, навіть попри зміну місця роботи, суддя не могла не знати чи забути про свою участь у розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Водночас у матеріалах справи немає жодного свідчення чи доказу, що суддя вживала якихось заходів щодо її виключення з колегії, яка мала б розглянути цю скаргу. Також немає доказів, що суддя повідомляла голову ВС про те, що 5 років тому брала участь у кримінальному процесі щодо заявника. Євросуд указав на те, що в законодавстві Македонії передбачено обов’язок судді інформувати голову суду, в якому він працює, про обставини, що можуть стати підставою для усунення з процесу.
Водночас після того, як заявник дізнався про склад колегії, то подав клопотання про відвід судді. А цей факт ще раз показує, що суддя зобов’язана була вжити якихось заходів для усунення ризиків упередженого та необ’єктивного розгляду справи.
Представники країни стверджували, що суддя була лише одним із членів колегії. Проте ЄСПЛ наголосив, що з огляду на таємницю нарадчої кімнати не можна встановити фактичного впливу цієї судді на хід справи та ухвалення вироку. До того ж урядовці не обґрунтували необхідності переведення судді до палати з розгляду цивільних справ. Важливо, що заявник стверджував, що його справа для цього судді була єдиною за період роботи в стінах ВС.
Тому ЄСПЛ констатував: за таких обставин побоювання заявника, що суддя вже сформувала свою думку по суті розгляду справи, є цілком виправданими. Отже, склад колегії ВС не відповідав міжнародному стандарту об’єктивності. Подібні порушення Суд уже встановлював у рішенні від 1.02.2005 у справі «Indra v. Slovakia».
Відповідно, ЄСПЛ у рішенні від 25.03.2021 у справі «Stoimenovikj and Miloshevikj v. North Macedonia» встановив порушення ст.6 конвенції. Компенсаційні виплати становили €2500. Ще €250 припало на судові витрати.
У Верховному суді Північної Македонії не побачили ніяких проблем у тому, що його суддя буде фактично вдруге розглядати ту саму справу.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!