«Картопляна» справа

Законницю позбавили доплат, бо вона не вгледіла, що є висновок ВС

Грошові інтереси 4 юридичних та однієї фізичної осіб зійшлися на врожаї картоплі. Одне товариство її ростило, два інші — заздалегідь продали оптовику… А крайньою виявилася суддя, яка взялася розглядати спір, не розібравшись із юрисдикцією.

Гнів обтяжувача

Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула справу, відкриту за скаргою приватного підприємства на дії Світлани Мартьянової з Франківського районного суду м.Львова.

Адвокат підприємства просив покарати суддю, яка, на його думку, порушила правила щодо юрисдикції та самовідводу. Також до переліку гріхів він додав «умисне порушення прав людини» та інші «грубі помилки, що завдали істотних негативних наслідків».

Палата відкрила провадження насамперед через недотримання юрисдикції, а скаржників і суддю запросила долучитися до розгляду в режимі відеоконференції.

Під час засідання члени Ради встановили, що в лютому минулого року товариство уклало з юридичними особами два договори підряду про виконання робіт щодо обробітку землі. Виконавець зобов’язувався за завданням замовників вирощувати картоплю: обробляти ґрунт, доглядати за посівами, збирати врожай та доставляти його до місця зберігання. Також сторони домовилися, що до моменту підписання акта виконаних робіт урожай залишатиметься у власності виконавця.

Згодом між останнім і фізичною особою були укладені два договори поруки щодо виконання замовниками зобов’язань за цими договорами підряду.

Але перед тим замовники видали дві аграрні розписки, на підставі яких до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесли записи щодо обтяження майбутнього врожаю картоплі на земельних ділянках із кадастровими номерами, ідентичними тим, щодо яких укладався підряд. Боржниками за цими розписками, строк виконання зобов’язань за якими встановили до 20.07.2020, стали замовники, а обтяжувачем — приватне підприємство, що займається оптовою торгівлею.

Не те зобов’язання

Напевне, виконавець дізнався про ці розписки, бо в останній день цього строку звернувся до Франківського райсуду із заявою про забезпечення майбутнього позову.

Того ж дня суддя С.Мартьянова задовольнила ту заяву, наклавши арешт на майбутній врожай і заборонивши вчиняти дії щодо майна, яке є предметом застави аграрних розписок. Адже виконавець за договорами підряду вважав, що його права порушили, оскільки саме він був на той момент власником урожаю.

Іншою ухвалою суддя відкрила провадження за позовом про визнання недійсними аграрних розписок, оскільки дійшла висновку, що поручителем за основним зобов’язанням є фізособа, яка в майбутньому отримає статус відповідача. І ця особа проживає в межах юрисдикції суду.

Проте апеляційний суд був іншої думки, скасувавши обидві ухвали та відмовивши в забезпеченні. Адже заявник зазначив, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними аграрних розписок, тому саме вони і є предметом спору, а не виконання зобов’язань за договорами підряду. Відповідно, майбутній спір, зважаючи на суб’єктний склад сторін, предмет та підстави позову, не належить до цивільної юрисдикції взагалі.

До того ж згідно з позицією Великої палати Верховного Суду до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, здійснених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами останнього є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці. Тобто, навіть якщо оскаржувалися договори поруки, визначення юрисдикції цього спору визначалася з огляду на склад сторін основного зобов’язання.

Тож у ДП нагадали, що судді мають слідкувати за появою правових позицій ВС і брати їх до уваги. Щоправда, дисциплінарний орган не віднайшов доказів, що суддівська помилка була допущена умисно. Адже ситуація дійсно не з простих.

Крім того, С.Мартьянова почала працювати у Франківському суді ще до незалежності, а з квітня минулого року виконує обов’язки голови як суддя, котрий має найбільший стаж роботи. Голова Львівського АС також назвав суддю не лише висококваліфікованою, а й вимогливою.

Тож С.Мартьянову притягли до дисциплінарної відповідальності вперше за понад 31 рік (рішення №298/1дп/15-21), застосувавши до неї догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом місяця.

Утім, якби кожна справа, де судді помиляються з видом юрисдикції, закінчувалася стягненням, то чимало з них, напевне, розпрощалися б із посадами. Адже від таких помилок, як свідчить практика ВП Верховного Суду, не убезпечені ні в апеляційній, ні в касаційній інстанції. Тож якщо й позбавляти частини зарплати, то законодавців, які дотепер не можуть чітко розмежувати види юрисдикції, аби подібних спорів не виникало.